У мережі з’явилися архівні фото Набережного шосе у Києві, яке потопало у зелені каштанів у 1970-х роках.
Унікальне фото було опубліковано на сторінці спільноти “Спрага: у Києві цікаво” у соціальній мережі Facebook, – передає Апостроф.
“Каштани на Набережному шосе. 1970-ті. Вражає! Цікаво, коли їх звідти прибрали? І чи можна посадити знову?“, – йдеться у повідомленні.
Набережне шосе розташоване уздовж Дніпра від Поштової площі до мосту Патона. Загальна протяжність набережної орієнтовно 5 км. Шлях від Подолу вздовж Дніпра існував вже у Х-ХІІ століттях і являв собою під’їзну дорогу до переправи через Дніпро на Наводничах-Видубичах. Сучасну назву зафіксовано у 1850 році у зв’язку з реконструкцією шляху від Подолу до Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро. Наприкінці XIX століття шосе було забудоване дрібними промисловими, торговельними та складськими будівлями. Тут пролягала залізнична лінія, що з’єднувала Поділ з Дарницею.
У 19 столітті набережна цієї берегової частини Дніпра не мала жодного ладу і порядку. На цьому узбережжі розташовувалися дрібні підприємства та складські приміщення, розкидані хаотично. В результаті такого розміщення проїзд уздовж набережної став тісним та незручним. Ускладнювалася ситуація і тим, що тут пролягала залізнична лінія, яка з’єднувала район Поділ із Дарницею. Однак, з будівництвом шосе гавані у 1899 році були вжиті заходи щодо упорядкування окремих ділянок набережної.
На початку 20 століття набережна Дніпра пройшла значну реконструкцію. Більшість старих будівель було знесено, а на їх місці була споруджена широка траса з річковими причалами та новим річковим вокзалом.
У період з 1935 по 1938 роки частину Набережного шосе вдосконалили, використавши граніт і чавунну огорожу, трамвайну лінію. Також були побудовані широкі сходи, спускаючись якими, можна було дістатися до води. Цей проєкт реалізував архітектор В.О. Осьмак.
Зрештою, на початку 50-х років шосе було заасфальтовано для зручності користування. У період між 1957 і 1961 роками був побудований новий Річковий вокзал на Поштовій площі. Ця споруда, яка мала чотири поверхи, вміщувала касовий зал, камери схову, поштове відділення, телеграф, готель та ресторан.
Починаючи з 70-х років, роботи зі зміцнення берега гранітом були активно продовжені. Однак, справжньою окрасою набережної стала Парковий міст, що відтоді з’єднав місто Київ з Трухановим островом. Його спорудження відбулося у 1956-1957 роках, і цей міст повністю усунув труднощі переправи для киян через Дніпро на чудові піщані пляжі Труханова острова.
Слід зауважити, що у багатьох містах світу набережні зазвичай стають популярним місцем для масових гулянь та відпочинку людей. Такі місця призначені для активного проведення вільного часу, і часто вздовж набережних розташовуються торгові точки, атракціони, кафе та інші зручності. Проте, Київське Набережне шосе, попри те, що його було оновлено гранітним покриттям, не стало таким популярним місцем для гулянь для місцевих мешканців.
Основні розваги та “спокуси” для киян знаходилися переважно на верхів’ях Дніпрових схилів, де розташовувалися такі атракціони, як “Чортове колесо”, танцмайданчик “Жаба”, “Містечко розваг” та інші.
У 1950-х роках, після закінчення Другої світової війни, на Набережному шосе поряд із Поштовою площею знаходилися різні установи, серед яких Трамвайно-тролейбусне управління, художній фонд, приміщення водоканалу та так званий “Клуб Водоканалу”.
Протягом дня тут проводилися наради працівників комунальної сфери, а також працювали музичні гуртки, художні студії та міський кіноклуб. Також перед входом у клуб, у скверику, люди відпочивали, граючи у шахи та доміно. Вночі ж у клубі влаштовували танці. Однак згодом його закрили через занепад будівлі.
