All for Joomla All for Webmasters

Від будівництва до знесення: Історія життя хрущовок

754876861745882.jpg

Фото из открытых источников

Хрущовки – один із найбільш поширених типів будівель на пострадянському просторі. Жителі таких будинків часто забувають, що їхні домівки від самого початку були розраховані на 25-50 років експлуатації.

Звідки з’явилися хрущовки

Через швидкі темпи зростання населення і промисловості у 50-60 роки минулого століття в Україні та ряді інших країн спалахнув дефіцит житла, тому була запропонована програма масового будівництва будинків нового типу – саме «хрущовка» стає головним інструментом цього процесу. На будівництво з’їжджаються люди з сіл, які потім залишаються жити в містах, і для них же потім і будуть споруджені нові хрущовки.

Звичайно, хрущовки – це не апартаменти. Але в той період багато сімей були надзвичайно щасливі, коли отримали безкоштовно квартиру з усіма зручностями. Назву «хрущовка» панельні будинки отримали на честь Микити Хрущова, який їх нібито придумав. Визначальне слово «нібито». Насправді їх придумав французький архітектор Ле Корбюзьє.

Технологія будівництва дешевих панельних будинків народилася у Франції. Це сталося тому що після Другої світової у Франції спостерігалася нестача придатних для житла будинків. Боротися з цією проблемою вирішили за допомогою будівництва панельного житла, бо це швидко і досить дешево.

Французький Гавр наприкінці Другої світової / Фото: Pinterest
Відбудований центр міста Гавр / Фото: Pinterest

До речі, відновлений після Другої світової центр Гавра став об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, а от радянські хрущовки – чомусь ні.

Коли житлова криза у Європі набрала космічних масштабів, “збірні” будинки почали з’являтися скрізь. Практичні німці розробили цілу систему будівництва житлових будинків зі збірних елементів – платтенбау. Таке собі архітектурне “лего” в натуральну величину.

Берлінський район Шпланеманн-Зідлунг / Фото: Pinterest

“Та що нам комплекси, – подумав, мабуть, Хрущов, – нам цілі міста готовими треба ставити”. Саме тоді в СРСР об’єднали ідею платтенбау з американським конвеєрним будівництвом, і почалася нова будівельна ера.

Хрущова можна зрозуміти. Проблема була не лише в тому, що у зруйнованих війною містах люди виживали у бараках або тіснилися по кілька сімей у комунальних квартирах. Річ у тім, що потік селян, що прагнули переселитися до міста у пошуках кращої долі, зростав. А радянська влада, яка раніше не видавала селянам навіть паспорти, на той час вже проти цього не заперечувала.

Їй потрібні були робочі руки для відновлення міської інфраструктури і для масштабних індустріальних проектів. Також у перспективі була урбанізація північної та східної території СРСР, де в середині ХХ століття все ще вільно шуміло “зелене море тайги” та без робочих рук сумувала “непіднята цілина”.

Також, масове будівництво соціального житла чудово вкладалося в ідеологічну пропаганду радянщини. Це було створення нового середовища для нової (радянської, звичайно) людини. Простота форми, широкі засклені поверхні, що дають багато світла, бетон і сучасні будматеріали створювали новий урбаністичний пейзаж, в якому людина мала все необхідне для життя (хоча б в мінімальному обсязі).

При цьому, офіційний меседж радянського керівництва звучав приблизно так: «Ось зараз зведемо невеликі будинки, Ви (люди) в них трохи поживете, а після ми побудуємо повноцінні просторі квартири». Повноцінним квартирам з’явитися так і не судилося, а ось хрущовки стоять і досі. Жителі хрущовок їх не любили з абсолютно зрозумілих причин: квартири тут маленькі, взимку – холодно, влітку – спекотно, ліфтів в «хрущовках» ніколи не було, а шумоізоляція слабка.

Розробкою найперших хрущовок займався архітектор Віталій Лагутенко, якого можна вважати основоположником панельного домобудування в СРСР. До речі, його онук –  відомий музикант, головний «мумми-троль» Ілля Лагутенко.

Хрущовки будували в стислі терміни з готових блоків, вироблених і підготовлених до встановлення на домобудівельних комбінатах. В середньому на зведення одного будинку потребувалося близько 12 діб.

Загальна площа хрущовок в середньому проектувалася в таких діапазонах: для однокімнатних – від 28 до 33 кв. м; для двокімнатних – від 30 до 48 кв. м; для трикімнатних – від 48 до 58 кв. м.

Будівництво хрущовок тривало 26 років: з 1959 року по 1985 рік. За цей час було побудовано хрущовок загальною площею 290 млн. квадратних метрів

Київський досвід

Перша київська хрущовка була побудована ще в 1957 році на Коломийському провулку (Голосіїв). Квартири там були крихітними – кухня близько 3 метрів, кімнати – по 7-8. При цьому висота стель була більша, ніж метраж стін.

Перша хрущовка на Коломийський провулку досі стоїть / Фото: БЖ

До Києва тоді приїжджав сам Хрущов і дуже хвалив цей передовий будинок.

Найбільш густонаселений хрущовками район Києва – Нивки. В кінці 1950-х років на місці, де розташовувалися хутора і дачі, почали зводити абсолютно новий мікрорайон.

1966 рік, Нивки / Фото: PInterest

Ще одна частина Києва, яка щільно забудована хрущовками – район Дарницької (раніше Ленінградської) площі. Менш ніж сто років років тому, на місці Дарницької площі знаходилося КП на в’їзді до Києва, тут же за радянських часів проходила київська мала окружна дорога.

Дарницька площа, середина 1960-х / Фото: PInterest

Багато київських хрущовок також було споруджено на сучасній Чоколівці. Не мало їх було побудовано і в центральній частині Києва – хрущовками засіяли Печерськ, багато їх з’явилося і на вулиці Кіквідзе.

Площа Космонавтів на Чоколівці, середина 1960-х / Фото: PInterest

До речі, хрущовки складають 23% всього багатоквартирного фонду України – 72 млн кв. метрів.

Плюси хрущовок

  • низька вартість в порівнянні з іншими типами житла.
  • розвинена інфраструктура, бо планувалися не лише житлові будівлі, а цілі квартали і райони, продумувалася інфраструктура. Радянські норми того часу були досить жорсткими: від будинку до дитячого садочка мало бути не більше 200 метрів, а до школи – 500. Будинки розташовували так, щоб дітям по дорозі у школу не треба було зайвий раз переходити вулицю. Поліклініки чи, приміром, спортивні секції теж мали бути поруч.
  • хороший варіант для нечисленних сімей, одиноких людей, пенсіонерів, студентів.
  • широкий вибір дизайнерських рішень через відсутність несучих стін всередині квартири.
  • наявність вбудованих комор, стельових шаф.

Мінуси хрущовок

  • низькі стелі: в середньому близько 2,5 м. У деяких плануваннях цей параметр досягав 2,7 метра. Через таку особливу рису в більшості хрущовок використання підвісних стель або масивних люстр майже неможливе.
  • вузькі перегородки і міжквартирні стіни.
  • відсутність ліфта в п’ятиповерхівках. Ця особливість разом з компактністю сходових майданчиків і прольотів ускладнює підняття великогабаритних вантажів в квартиру.
  • маленька площа житлових кімнат. За підрахунками тогочасних спеціалістів, людині достатньо були півметра простору перед умивальником, а щоб витертися банним рушником – трохи більше метра. На кухні, як зазначалося у рекламних роликах того часу, всі інгредієнти для приготування їжі були в прямому сенсі під рукою. Правда, обідати у такій кухні іноді доводилося по черзі, бо на всіх відразу місця не вистачало.
  • прохідні або суміжні кімнати, вузькі коридори.
  • знос інженерних систем (при відсутності капітального і поточного ремонту).
  • серед особливостей хрущовки можна також згадати відсутність горища (правда, не в усіх будівлях такого типу). Тому протікання даху відразу відчувають жильці верхнього поверху, примітивне планування квартир та відсутність вестибюлю у під’їзді.

Варто пам’ятати, що хрущовки від самого початку планувалися як тимчасове житло. Дехто й зараз вважає, що вони простоять ще років 150. Насправді ще в момент побудови житла “без архітектурних надмірностей” виходили з того, що вони служитимуть із півстоліття, а найпростішими взагалі відводили 25 років. А далі – мав би настати комунізм, і громадяни світлого майбутнього переселилися б у більш досконале житло. Хрущовки ж, виконавши історичну функцію, пішли б на смітник історії, тобто на знесення.

Як зараз живеться у хрущовках

“Мені ось з хрущовкою відносно пощастило: роздільний санвузол і пральна машина у ванній, а так… Туалет від “ліктя до ліктя”, труби гнилі, під’їзд вузький і з коляскою ледве-ледве проїдеш, та й взагалі дому за 20 років. Краще купувати квартиру у бюджетній новобудові”, – розповів Роман, мешканець хрущовки на Дарниці.

“Головне – не жити на першому поверсі, бо там з підвалу можуть миші прибігти. А так – нормальна квартира, тихі сусіди, переважно пенсіонери. Поступово контингент змінюється на більш молодих. Будинок обслуговується прийнятно. Квартири старі, але придатні для ремонту”, – поділилася враженнями мешканка хрущовки.

“Я ось хрущовку найближчим часом виставлю на продаж. Особисто для мене – не знаю, як там жити. У ній минуло дитинство – тоді ще стелі здавалися високими. А зараз дуже тісно. Але навчені віком і досвідом люди кажуть, що там можна зробити перепланування і все буде окей. Та й всьому є ціна. У когось може не вистачати грошей на новобудову”, – розповів Андрій, мешканець хрущовки на вулиці Попудренка.

Курс на знесення

У 2018 році буде остаточно доопрацьований і прийнятий в новій редакції закон про реконструкцію застарілого житлового фонду. Внаслідок цього у Києві повинні знести близько 3,2 тис. хрущовок.

Нещодавно стало відомо, яку стару п’ятиповерхівку в Києві знесуть першою, а її жителів переселять в новий будинок. Це хрущовка за адресою Мілютенка, 23а на Лісовому масиві. У КМДА кажуть, що вже відвели ділянку під новобудову, а також видали замовнику містобудівні умови.

Однією з головних проблем є відселення мешканців з будинків, що зносяться або реконструюються  будівель. Де і яке житло вони отримають в якості компенсації?

Розробники закону кажуть, що стартові будинки бажано будувати в межах того ж району або мікрорайону. У той же час в Мінрегіоні відзначають, що пропонувати житло для розселення мешканців можна в межах населеного пункту.

Тобто, житель хрущовки десь на Нивках може раптом переїхати на 20-ий поверх висотки (часто з непрацюючим ліфтом) на околиці, де до цивілізації ще потрібно їхати.

“Зазвичай, інвестори не зацікавлені брати на себе зобов’язання по виселенню мешканців і по розробці плану забудови. Тим паче, що це все гроші. Кращим варіантом я бачу приватне-державне партнерство. Але варто конкретно прописати, за які етапи реконструкції відповідатимуть джерела фінансування. Також варто пам’ятати, що з метою отримання прибутку інвестор зацікавлений робити з хрущовок багатоповерхівки, через що можуть порушуватися буднорми, наприклад, виникне навантаження на фундамент і ризик обвалу будівлі”, – розповів експерт Леонід Кулєш.

Багато питань і по переселенню жителів: їх пропонують тимчасово переселяти до житла маневреного фонду або відразу купувати їм квартири коштом інвестора.

“У Києві не вистачає житла в маневрених фондах, людям ніде буде жити, тому важливо визначити конкретні точки тимчасового житла” – додав Леонід. 


Підготувала Анна Колянчук

для ІНФОРМАТОРа

Присылайте нам интересные фотографии, происшествия, дтп, афиши, проблемы с ЖКХ, а так же рекламные предложения на почту: kievinform.com@gmail.com Сделаем наш город лучше вместе!
Top