Залісся — колишнє село Іванківського району Київської області в Україні, яке знято з обліку у зв’язку з відселенням мешканців після аварії на ЧАЕС.
Це село ви зазвичай проїжджаєте на шляху до ЧАЕС, воно знаходиться перед самісіньким Чорнобилем. Влітку ви можете проїхати його навіть не помітивши. Журналістам Київ Інформу пощастило побувати в поселенні до введення карантину через загрозу розповсюдження коронавiрусу та у сонячну погоду, а отже зможемо показати вам як виглядає Залісся у 2020-му році.
Зараз на супутниковому знімку воно виглядає наче просто ліс:
Розпочнемо з історичної справки
Точний рік заснування поселення невідомий, але в літописах є кілька згадувань про поселення.
Згідно привілею короля Сигізмунда ІІ Августа, 1566 року село належало сім’ї Залеських. Потім було привласнене Єжи Струсем і здане в оренду Іванові Дяку.
6 червня 1594 року Стефан Янович Залеський вимагав повернути йому цю маєтність і компенсувати збитки за пожитки в усі часи. 1604 року Богушова Глебовська продала частину сіл Сидоровичі і Залісся Анджею Сурині. 1617 року Залісся отримав у спадок син Стефана Залеського Гордій.
У XVIII столітті стало одним із осередків гайдамацтва. 1768 року поряд з Заліссям стратили Івана Бондаренка (ватажок гайдамацького загону під час Коліївщини (повстання надвірних козаків), один із керівників повстання — четвертий за ліком полковник Коліївщини).
1887 року у селі проживало 1155 осіб, а 1900 року — вже 1282 мешканці.
Довідкове видання «Історія міст і сіл УРСР» 1971 року подає такі дані про село:
«Залісся — село, центр сільської Ради, розташоване за 3 км від районного центру і за 23 км від залізничної станції Янів. Населення — 3062 чоловіка. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Запілля, Іванівка та Новосілки. У селі — центральна садиба колгоспу „Дружба“, який має 5,3 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,5 тис. га орної землі. За самовіддану працю 35 колгоспників нагороджені орденами й медалями СРСР. Майстри високих урожаїв Д. І. Палагеча та У. Й. Ковчан удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. У Заліссі є середня школа, будинок культури, бібліотека, пологовий будинок. 76 жителів Залісся — учасників Великої Вітчизняної війни — нагороджено орденами й медалями СРСР. Поблизу Залісся виявлено могильник зарубинецької культури, а біля Запілля — залишки поселення доби неоліту.»
Після аварії на ЧАЕС мешканців села Залісся було переселено у село Нове Залісся Бородянського р-ну. Офіційно зняте з обліку 1999 року. Станом на 2005 рік у селі проживало 5 самоселів, на даний момент в селі немає жодного мешканця.
До аварії село мало понад 3 000 мешканців.
Є ще один цікавий факт про селище. У Заліссі народився батько російського політика Олексія Навального та його двоюрідна сестра Марина Навальна — український філолог, громадський діяч.
Село розташоване на відстані 600 м від Чорнобиля.
А тепер давайте пройдемося сучасним Заліссям
В самому “центрі” села встановили новий інформаційний стенд для туристів, яких тепер масово возять сюди. Інформація про відстань вказана від центру до центру населених пунктів, тому аж 3 кiлометри.
На вході “в центр” села нас одразу зустрічає зруйнована часом садиба.
А сама вуличка вимощена бруківкою. Якщо бути точнішим, це вже давно не широка вулиця у звичному розумінні, а маленька стежка.
Доріжка виводить нас до найкраще збереженої будівлі Залісся – селищного будинку культури. Всередину занедбаних будинків в зоні відчуження давно не можна заходити, але в них вже й дивитись особливо нічого. Зірвані підлоги та голі стіни. Над входом залишилася дата зведення – 1959-й рік, а фундамент рясно обрiс мохом та посипався вiд часу.
З іншого боку “клубу” – старенька будівля магазину.
Йдемо далі ще метрів сто і потрапляємо на декілька добре збережених садиб, біля яких залишилися кілька кузовів від автомобілів тої епохи, покошені паркани та небезпечні колодязі.
Радіаційний фон в селищі дозволяє знаходитись тут тривалий час, він тут майже природний, хоча супроводжуючі особи все одно не дозволяють відходити від прокладених тут маршрутів.
Але є одна проблема. Далеко тут не зайдеш. Природа бере своє і шлях далі просто заріс деревами та кущами, влiтку тут майже нiчого не видно.
Ось таке воно сучасне Залісся, яке ще можна встигнути побачити на власні очі. Ще років десять і природа забере його, як вже забрала не одне маленьке селище “Зони”.
Автор та Фото: Роман Пєтушков для Київ Інформ
