Андріївська гора: місце, де було пророцтво про появу величного Києва

Андріївська гора нині відома тим, що на ній височить урочиста та ошатна Андріївська церква. Тим не менш, з цим місцем пов’язано багато подій з історії міста.

Перш за все, згідно з легендою, саме на цю гору прийшов апостол Андрій Первозванний, поставив на ній хрест і сказав:
«Видите ли горы сия? Яко на сих горах возсияет благодать Божия, имать град великий быти и церкви многи Бог въздвигнути имать». Таким чином провістивши майбутню велич Києва. Причому, згідно з літописом Нестора Літописця, апостол відвідав гору задовго до хрещення Русі.

Андрій Первозванний на Андріївській горі

Варто зазначити, що в часи Київської Русі Андріївська гора поєднувалась із Замковою, зараз вони розділені Андріївським узвозом. У 1086 році на горі був заснований жіночий Янчин монастир. Його першою ігуменею стала дочка князя Анна (Янка) Всеволодівна. Вона ж заснувала там першу на Русі, а по версії історика Хмирова і в Європі, школу для дівчат. В школі навчали писати, опановувати ремесла, співати, шити, вчили Закон Божий.

Школа для дівчат

У монастирі були поховані сама Анна Всеволодівна, син Володимира Мономаха Ярополк, його онук Володимир Олексійович. Янчин монастир був зруйнований у 1240 році під час спустошливої навали хана Батия.

У 18 столітті там виник Аптекарський сад. Його створили Фридріх-Йоган та Андрій Бунге, нащадки аптекарської династії Бунге. Вони тримали аптеку, до речі, найстарішу на Подолі, та розбили сад лікарських рослин на схилах Андріївської гори. Причому, той садок простягався аж до гори Дитинки (зараз біля неї розташована Пейзажна алея). У 19 столітті лікарські рослини через київський «магазин аптекарських речей» розсилали у всі шпиталі, що знаходились на території України. Зараз на місці колишніх полів аптекарських рослин – схили Михайлівської та Андріївської гір, порослі деревами та кущами. Сад ліквідували в середині 19 сторіччя.


А у 1749 році на горі почалось будівництво одного з символів Києва – Андріївської церкви. Ініціатором появи храму стала імператриця Єлизавета Петрівна. Автором проєкт був Бартоломео Растреллі. Керівником будівництва був назначений придворний архітектор із Москви Іван Мічурин. Саме він припустився фатальної для Андріївської церкви помилки. Згідно з проєкт Растреллі, потрібно було відвести всі підземні води та джерела від будівлі. Мічурін не знав цю місцевість достатньо добре. Тож він вирішив просто зробити глибший фундамент. В результаті храм має фундамент висотою 50 метрів. Іван Мічурін вирішив, що цього досить. Проте, час показав, що московський архітектор помилявся.


Будівництво тривало 10 років, проте церква була освячена у 1767 році, через 23 роки після того, як був закладений перший камінь у фундамент.
Практично одразу почались проблеми, фундамент просідав, стіни пішли тріщинами. У 1786 році митрополит Самуїл звітував Синоду, що Андріївська церква не просто бідна, вона у злиднях. Ризи священників заношені, на вівтарі тріщина, зі стін сиплеться тинькування, церковне начиння дуже малочислене. Тоді було закрито декілька монастирів у Києві, і Андріївська отримала необхідне оснащення. Підземні ключі були відведені у 1787 році, а будівля відремонтована.

Згодом, буле ще декілька капітальних ремонтів, з інтервалом в 10-15 років. Ситуація докорінно змінилась у 1840-х роках. Андріївська церква з проблемного, храму, що поступово руйнується, перетворився в один з символів християнства.
Вона працювала до 1932 року. Від руйнування під час антирелігійної кампанії СРСР Андріївську врятувало авторство Растреллі. Саме він був автором Зимового палацу. А штурмом цієї будівлі більшовики пишалися.

В 1939 році в церкві була філія Софійського антирелігіозного музею. Але Друга світова війна поклала край цьому богохульству. Служби відновили. В 1949 році в стілобаті розмістилась Київська духовна семінарія. А в самому храмі зберігались мощі святої великомучениці Варвари.

У 1960 році спершу семінарія, а потім і сама церква були закриті. Мощі перенесли у Володимирський собор.

З 1968 року Андріївська була музеєм.
В 2008 році президент Віктор Ющенко передав Андріївську церкву Українській автокефальній православній церкві.

Ось така історія Андріївської гори. Місця, де фактично було передбачено появу величного, красивого, неймовірного Києва.

Автор: Марина Пєтушкова

Для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора

Next Post

Цей день в історії: сьогодні 78-і роковини трагедії Бабиного Яру

Нд Вер 29 , 2019
У неділю, 29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру. Масові розстріли мирного населення, які здійснювали нацисти у 1941-1943 роках у згаданому урочищі в Києві, стали одним з найжахливіших символів Голокосту. Розпочалися масові розстріли євреїв Києва 29-30 вересня 1941 року. Понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей, які становили майже все єврейське […]
Бабий Яр, Бабин Яр