“Увага, потяг прибуває на станцію Київ-Пассажирський”. Щоденно ці слова чують десятки тисяч пасажирів, що користуються головною залізничною станцією столиці. Фраза звична, і не викликає подиву. Але, певно, 2 березня (18 лютого по старому стилю) 1870 року глядачі, що спостерігали за прибуттям до Києва першого потягу зі сторони Курська, відчували зовсім інше.
Київський вокзал будували протягом двох років. Станція була розташована в долині річки Либідь, на місці солдатських осель. Проектом керував архітектор Іван Вишневський. Будівля мала два поверхи, споруджена в готичному стилі. Довжина вокзалу складала 133 метрів, а платформа для пасажирів – 144 метри.
Київ швидко став важливим залізничним вузлом. Навколо вокзалу з’явилось робітниче поселення залізничників з розвинутою інфраструктурою – Залізнична колонія. Там, зокрема, був побудований сирітський притулок для дітей залізничників та перша в Російській імперії хімічна лабораторія.
Для зручності заможних мешканців та гостей міста на вокзалі існували спеціальні, розкішні приміщення. А пасажири третього класу повинні були чекати на свій потяг у тісних, брудних залах очікування.
В 1877 році будівля постраждала від сильної пожежі, проте її швидко відновили. Тоді ж було прийнято рішення провести масштабну реконструкцію і будівлі вокзалу, і станції в цілому. В 1899 році був розроблений відповідний проект. Його автором був петербурзький архітектор В. Щуко. До речі, саме він запропонував побудувати вокзал у вигляді букви “Н” з двома автономними входами. Ця ідея була реалізована лише у 2001 році.
Згідно з проектом новий вокзал повинен був бути виконаний в романському стилі.
Старий будинок розібрали в 1913 році. А замість нього побудували дерев’яний барак на місці нинішньої трамвайної станції “Старовокзальна“. Вважалось, що барак буде тимчасовим, проте він функціонував більш як двадцять років.
В 1914 році був закладений фундамент нової будівлі вокзалу, проте будівництво зупинилось. Почалась перша світова війна.
Лише в 1920 році, вже при більшовиках, ідея відновлення будівлі вокзалу повернулась знов. Новий проект розробили архітектори А. Вербицький та П. Альошин. Старшим техніком працював Й. Каракіс. Це будівництво було першим великим проектом в СССР. В 1932 році будівля в стилі українського бароко з елементами конструктивізму була готова.
Згодом почалась друга світова війна. Вокзал отримав значні пошкодження, станція частково була зруйнована. Проте вже в 1945-1949 роках вона була відновлена під керівництвом архітектора Г. Домашенко.
Приміський вокзал з’явився у 1954-1955 роках. Тоді ж побудували підземні тунелі, що з’єднують Вокзальну площу з платформами.
Перед Олімпіадою-80, у 1978-1980 роках був реконструйований вестибюль Центрального вокзалу.
У 2001 році, за ініціативою Георгія Кірпи розпочалось відновлення та розширення вокзалу. Була реалізована ідея Щуко і побудований Південний вокзал. З головного вестибюлю прибрали статую Леніна та всю радянську символіку, з’явилась широка пішохідна галерея та надземний перехід між будівлями Центрального та Південного вокзалів.
До речі, Київський вокзал потрапив у книгу рекордів Гіннеса через найшвидші темпи реконструкції. З моменту початку робіт і до їх завершення пройшло 175 діб.
У 2011 році на станції був відкритий музей історичного рухомого складу залізниці.
Автор: Марина Пєтушкова
для Київ Інформ
