По вулицях у середмісті Києва потрібно гуляти, піднявши голову доверху. Тому що саме там ховаються справжні скарби.
Ось, наприклад, якщо йти вулицею Гончара від площі Перемоги, то спершу можна побачити звичайні прибуткові будинки, поряд з типовими радянськими «коробками». Невеликі магазини, теги на стінах, маленький сквер. А потім на очі потрапляє голова барана. Так, саме голова барана, причому не одна. Такі скульптури прикрашають вхід до під`їзду в домі номер 74а.
Хочеться роздивитись будівлю детальніше. І є на що звернути увагу. Над останнім поверхом знаходиться рельєфна мозаїка з квітковими мотивами. Сам дім виглядає так елегантно поряд зі звичайною багатоповерхівкою.
Цей будинок тісно пов`язаний з прізвищем відомого київського архітектора Альошина.
У 1905 році садибу на червоній лінії забудови вулиці у спадкоємців Герстофа Іоана (до речі, власника фірми мармурових виробів) придбав Федот Альошин.
Це батько архітектора Павла Альошина. Федот Олександрович був відомим у Києві підрядником, купцем другої гільдії. Хоча починав він простим теслею. Тож дитинство майбутнього архітектора пройшло на будівельних майданчиках. Син колишнього кріпака Федот Альошин добре заробляв, настільки, що відправив сина навчатись до Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів.
Проте Павло Федотович віддячив батькові, створивши у 1909 році проект великого 6-ти поверхового прибуткового будинку на Гончара 74а.
Будівля має Т-подібне планування. На рівні антресолі знаходиться майолікове панно, де зображені гірлянди рослин. Причому, воно не пласке, а рельєфне. На фасаді були ще еркери, але під час реконструкції в середині минулого століття, вони були знесені.
На кожному поверсі було по дві квартири, що мали 6 або 7 кімнат. Висота стін сягала 4-х метрів. У квартирах були такі кімнати як вестибюль, буфетні, гардеробні, комори. На мансардному поверсі планував влаштувати майстерню для креслення і оселитись сам володар дому – Федот Альошин.
Парадна сходова клітина, як видно на схемі будівлі, розташовувалась в центрі, та освітлювалась за допомогою ліхтарів.
Будинок був обладнаний ліфтом, тим не менш, він не зберігся.
У ризаліті задньої частини знаходились службові чорні сходи. На першому поверсі були магазини.
На жаль, сьогодні лишається лише уявляти, яким був цей дім на початку своєї історії. Некваліфіковані ремонтно-реставраційні роботи дещо змінили як його зовнішній вигляд, так і внутрішнє оздоблення. Зникли еркери, були знищені дубові панелі, великі просторі квартири перепланували.
Сучасні мешканці теж не надто турбуються про естетику будівлі. Пластикові, білі балкони, кондиціонери, теги не прикрашають дім Федота Альошина. Зі сторони двору можна побачити, що він теж потребує ремонту.
Якби будинки могли говорити, вони б розповіли багато цікавого. Але спершу попросили б про допомогу і турботу.
Автор: Марина Пєтушкова
Фото: Роман Пєтушков
Для ІНФОЛАЙФ
