Кияни, на початку XX століття, коли дивились на Андріївський узвіз, бачили круту вулицю, дерев`яні будинки та три куполи. Саме так, три. Один з них належав Андріївській церкві, а інші два – будинку купця Андрія Слинко. Його «Дім-терем» був справжньою окрасою вулиці.
Андрій Петрович Слинко був успішним підприємцем. Він народився у Ніжині в 1845 році. Отримавши середню освіту, почав займатись роздрібною торгівлею. Справа пішла, і згодом він переїхав до Києва. Чоловік мав декілька мануфактурних магазинів в самому центрі міста. Один з них був розташований на Думскій площі (зараз це кут Софійської вулиці) та на Хрещатику (на перехресті з Прорізною).
Згодом талановитий підприємець отримав звання «офіційного постачальника Двору Її Імператорської Величності Великої Княгині Олександри Петрівни». Княгиня у 1889 році заснувала в Києві Покровський жіночий монастир. І галантерею для нього постачав саме Андрій Петрович.
Але не на мануфактурі та галантереї Слинко заробив справжнє багатство. А на нерухомості. Родині належали будинки на вулиці Великій Васильківській, Басейній, Еспланадній, Січових Стрільців.
Сама ж родина підприємця мешкала в будинку №34 на Андріївському узвозі. Про нього і поговоримо.
У 1857 році володарем ділянки землі та маєтку був польський письменник Михайло Грабовський. Пізніше його викупила домовласниця Єфросинья Столяренко. Саме для неї у 1901 році в так званому «теремному» стилі збудували будинок інженер Микола Вишневський та архітектор Олександр Хойнацький. Споруда мала 6 поверхів, була розрахована на два дійсно розкішні під`їзди. Але головною особливістю були два куполи. Згідно з міськими легендами, ці куполи були оброблені листовим сріблом. Дім рясно декорований і всі прикраси споруди виконані за допомогою цегли, а не гіпсу, як було прийнято в той час. Тоді цей будинок був одним із найбільших в Києві.
Цікаво, що сама родина Слинко мешкала у затишному флігелі в дворі, який оточував фруктовий садок.
Після Жовтневого перевороту та окупації Києва більшовиками доля будинку та його володарів дещо змінилась. У травні 1919 року Андрій Петрович Слинко був розстріляний Київським НК і похований у загальній могилі на Лук`янівському кладовищі. Чоловікові на той час було 74 роки. Його перепоховали у серпні того ж року, коли місто взяла Добровольча армія та були розкопані загальні могили. А ось дружина Андрія Петровича Феодосія Петрівна лишилась мешкати в своїй квартирі. Однак лише завдяки протекції дочки своєї колишньої кухарки – та вдало вийшла заміж за червоного комісара. Щоправда, в своїй квартирі колишня володарка мешкала не сама. Будинок, як і багато інших на Андріївському узвозі, перетворився на комуналку.
Що ж до будинку, то він, з часом втратив свою головну прикрасу – ті два срібних куполи. Швидше за все, їх прибрали у 60-ті роки в ході боротьби з «архітектурними надлишками».
У 1960-ті роки в домі мешкав український письменник Григір Тютюнник. До цього часу збереглось вікно в його колишній квартирі. А всі інші замінені на металопластик. На фото це коричневе вікно над входом.
Зараз дім перефарбовано у жовтий колір, а на першому поверсі знаходяться театр-студія «Академія», художня галерея «Триптих» та кафе.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
