А історія парку почалась в 1890 році. Згідно з легендарною історією до Києва з візитом приїхав імператор Бразилії Дон Педро. Він відвідав багато місць, серед яких був університет св. Володимира. Бразильський монарх звернув увагу на те, що перед шанованим навчальним закладом знаходиться пустир. А на ньому паслись корови та кози, в багнюці ліниво лежали свині. Незвичний дисонанс здивував Дона Педро і він наполегливо рекомендував Київському генерал-губернатору Олександру Безаку створити там парк для студентів та викладачів університету.
Думка монарха припала до душі керівництву міста і в 60-х роках XIX століття садівник Карл Христіані отримав завдання розробити проект нового міського парку. До речі, це було вельми складно. Оскільки Христіані мав в розпорядженні невелику територію. Крім того, парк повинен був гармонічно виглядати біля червоного корпусу університету, до речі його так і називали «Університетський». Результати роботи талановитого садівника задовольнили керівництво міста і в 1890 році парк був відкритий. Його одразу полюбили жителі та гості міста. Так триває і донині.
В 1896 році на центральній площі парку відкрили пам’ятник царю Миколі I, і він отримав нове ім’я «Миколаївський». Монумент цілодобово знаходився під охороною. В кінці XIX століття парк з такою назвою не міг залишатись без нагляду. Садова комісія взяла на себе всі питання з доброустрою. Були прокладені доріжки, створені клумби та квітники, висаджені дерева та поставлені лавки. В парку почали працювати наглядачі, що слідкували за порядком та піклувались за рослинами. До речі, тоді ж там з’явилась громадська вбиральня, яка сьогодні є найстарішою в місті.
З приходом до Києва більшовиків ситуація дещо змінилась. По-перше, парк отримав нову назву «Червоний». Крім того, в 1920 році прибрали пам’ятник представника монаршої династії.
В 1939 році з’явився відомий символ цього парку – пам’ятник Тарасу Шевченку.
До речі, щодо монумента. Ще на початку XX століття виникла ідея створити пам’ятник письменнику. З 1903 до 1904 роки проходив збір пожертв. Здавалось, все складається успішно: кошти були зібрані, міська дума дозволила його будівництво.
Але шевченківський комітет ніяк не міг прийти згоди щодо місця, де монумент мав би стояти. Розглядались такі варіанти як Михайлівська площа, площа Льва Толстого, Володимирська гірка, Бесарабський ринок. Рішення було прийнято вже при радянській владі. Пам’ятник урочисто відкрили в 125 день народження Тараса Григоровича 6 березня 1939 року. Автором монумента був архітектор Е. Левінсон, а безпосередньо створив його скульптор Манізер. З того часу парк має ім’я письменника.
До речі, існує декілька міських кумедних історій про бронзового Шевченка. До 2013 року біля Бесарабського ринку стояв пам’ятник Леніну. Так ось, він був без пальта, тоді як в Тараса Григоровича їх два. Ба більше, Ленін показував рукою на ринок. Згідно з першою версією, саме Кобзар вкрав пальто в пролетарського вождя. А згідно з другою, вони одного разу провели таку розмову:
«Шевченко: Знову грошей не вистачає, де б пальто продати?
Ленін: Чого замислився, неси сюди на Бесарабський ринок»
До речі, тоді ж був споруджений невеличкий ставок, що своєю формою повторює обриси Чорного моря з фонтанчиком і скульптурою в вигляді юнака з гарпуном. Тоді в басейні влітку плавали золоті рибки.
В часи другої світової війни монумент не постраждав, проте сам парк зазнав значних руйнувань. Річ у тім, що німці змусили всіх киян, що проживали в центрі міста, покинути свої домівки. Це було зроблено, щоб запобігти виникненню партизанського руху. Ця зона починалась із вулиці Саксаганського і охоплювала весь центр міста. Парк Шевченка теж потрапив туди. В ньому німці розмістили великий арсенал снарядів та патронів. Перед звільненням Києва все це було підірвано. Дерева були понищені, дивом зберігся монумент та скульптури.
В 50-60 ті роки парк відновили. Знов запрацювали фонтани, був відреставрований ставок та старий ще дореволюційний туалет, ґрунтові доріжки заасфальтували. В 70-х роках з’явилось шахове містечко, де і сьогодні полюбляють збиратись на партію гри літні люди. Тоді ж був побудований великий дитячий майданчик. На ньому розважалось вже декілька поколінь малюків.
В часи незалежності з’явився бювет з артезіанською водою, невелика дерев’яна сцена, був побудований ресторан «О’Панас» та старовинний туристичний трамвай, де знаходиться затишна кав’ярня.
Сучасний парк Шевченко це зручне місце для прогулянок, там багато різноманітних лавок, як для тих, хто бажає усамітнитись, там і для великих компаній. Є фудкорт біля фонтану, пенсіонери так само змагаються в шахи, діти розважаються на майданчику. Там постійно проходять культурні заходи, такі як кінотеатр просто неба або танцювальні вечори.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
