Доля будинків трохи подібна до людської. Так само є популярні, знані будівлі. За ними слідкують, пестять ремонтами та реконструкціями. Є звичайні, типові споруди. Про них не можна сказати нічого особливого, просто є та й усе. А є знедолені. І ніби красиві, але забуті. Ті будинки повільно руйнуються, занедбані і закинуті. Ось про один такий дім сьогодні піде мова.
На столичній Татарці є вулиця Тропініна. На ній різні будинки. Є багатоповерхівки, є приватні маєтки. А ще під номером 6 стоїть невеликий, двоповерховий, старенький будиночок. На перший погляд, може здатись, що він закинутий. Але це не так.
Цей дім має статус пам`ятника архітектури, охоронний номер №484-Кв. І там все ще живуть люди.
Він належав настоятелю церкви святого Федора Освяченого Казимиру Котунському. Був побудований у 1889 році. Це якщо вірити Зводу Історії Пам`яток.
Це був типовий для тих часів маєток. На території садиби була ще стайня, сарай, льох та навіть колодязь. Ні одна з цих господарських будівель не збереглась.
Дім був зведений у стилі неоренесанс із жовтої київської цегли. Фасад прикрашений фронтонами, лиштвами, медальйонами. Типово для того часу був парадний та дворовий входи. А всередині приміщення були розташовані за анфіладним принципом. Там були кахляні груби різних кольорів, тягнуті карнизи та красива ліпка на стелі.
Як і багато інших приватних маєтків в СРСР, дім Котунського було приватизовано. В середині XX століття він став власністю кабельного заводу. Великий дім поділили на квартири. На першому поверсі було влаштовано три квартири на дві кімнати. А на другому поверсі – велику комунальну квартиру на цілих 9 кімнат.
У 1989 році будинок вже був в аварійному стані. Але це не завадило переселити туди співробітників заводу з гуртожитку. Тимчасово, звісно. На два роки. Потім люди повинні були отримати квартири у різних спальних районах.
Ті обіцяні квартири люди чекають до сих пір. На заваді красивим планам став розвал СРСР та економічна криза. А далі взагалі почалась якась скажена зміна власників. У 1995 році будинок разом з людьми, що там “тимчасово” проживали, продали одній приватній фірмі. Потім ще одній. І так декілька разів. Зараз маєток Котунського належить одному з банків, він був відчужений як залог за кредит.
Там продовжують жити люди, не більше 10. Залишилось три квартири. Але це важко назвати повноцінним комфортним життям. Скоріше там виживають. В будинку немає опалення та каналізації. Сходи на другий поверх прогнили, та й у підлозі є величезні дірки. Про при домову територію, дитячий майданчик, та просто хоч будь-який комфорт можна тільки мріяти.
Ситуацію не врятував і статус пам`ятки архітектури, який присвоїли маєтку Котунського у 2008 році.
Міська влада ніяк не реагує на запити мешканців. Там, до речі, знімали сцену з серіалу «Брат за брата». По сюжету, бандити повинні були влаштувати гулянку у напівзруйнованому домі. Дім на Тропініна підійшов ідеально. Кіношники віддячили місцевим за допомогу і подарували пральну машинку.
Ось так, серед комфортних багатоквартирних будинків та розкішних маєтків животіють мешканці старовинного будинку, який навіть охороняється законом.
Автор: Марина Пєтушкова
Фото: Роман Пєтушков
