У далекому 2001 році одне з районних, на той час представництво по м. Києву Фонду державного майна України, в супереч постановам та власним наказам «проводить» аукціон з продажу та приватизації комунального майна, яке належить киянам, а саме Державного комунального підприємства побутового обслуговування ремонтно-відстійного пункту № 1 плавзасобів на Видубицькому озері, у Печерському районі Києва.
За підприємством яке виграло цей конкурс, як з’ясувала громада зацікавлених човнярів стояв член СДПУ(о), права рука Віктора Медведчука, Нестор Шуфрич. Громада човнярів роками виборювала права на свою власність у судах, прокуратурах та неодноразово протистояла найманцям — тітушкам.
- Відео:
- https://www.youtube.com/watch?v=HhteZJNz9a8
- https://www.youtube.com/watch?v=zST7fN1bcD8
- https://www.youtube.com/watch?v=RKMfAWNztoo
- https://www.youtube.com/watch?v=LiwuYXvCBwI
Протистояння було ускладнено єдиним фактором, який є – гроші. Усі рішення які були на користь громадськості, опротестовувалися в апеляційних і касаційних судових інстанціях, також грошей хватало ще й на верховну гілку Феміди.
Тільки після Революції гідності, на прикінці 2014 року, Вищим адміністративним судом України було винесено рішення, яке набрало законної сили, та цим рішенням було скасовано результати аукціону, за яким було продано комунальне майно, а саме Ремонтно-відстійного пункту № 1 плавзасобів на Видубицькому озері.
Все можна було сподіватися, що майно повернулося до законного власника, до громади м. Києва. Так та не так. Щоб остаточно поставити крапку в цьому питанні, Департамент комунальної власності КМДА або Прокуратура м. Києва в інтересах громади повинні були ініціювати ще один судовий розгляд для скасування договору купівлі-продажу цього майна та повернення його в подальшому з незаконного володіння. Усі звернення громадськості до держустанов та прокуратури з цього питання, залишалися без уваги. Лише на при кінці третього року з дня винесення рішення Вищим адміністративним судом України, у листопаді 2017 року, за допомогою звернень та запитів на отримання публічної інформації, громадськість дізнається, про те, що на при кінці 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до господарського суду міста з позовом про «визнання права власності на комунальне майно за державою та повернути його ФДМУ».
Громадськість та журналісти завітали до керівництва Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з запитаннями щодо ганебної позовної заяви ФДМУ. Відповіді керівництва регіонального відділення були чарівні: «Ті робітники Фонду, які подавали на той час позов до суду, та їх керівництво, на теперішній час у Фонді вже не працюють, а «нові» за дії «попередників» не відповідають». Також представницькі дії ФДМУ щодо захисту державного майна, дуже яскраво відображаються у судових слуханнях, юристами ФДМУ.
При цьому, ФДМУ першу інстанцію програв, що не стало несподіванкою для громадськості, виходячи з позивних вимог, тому справа далі пішла на розгляд до апеляційної судової інстанції, так як кошти (зі слів представників регіонального відділення) за судовий розгляд вже сплачено і для відмови немає «причин».
Завдяки пресі та активним громадянам, вирішення питання щодо повернення комунального майна законному власнику – громаді м. Києва, не припиняється. У зв’язку з відмовою апеляційним судом ФДМУ в позовній заяві (засідання відбулось 14.02.2018 року), питання повернення майна, на даний час, розглядається Господарським судом м. Києва за позовом вже Прокуратури м. Києва та в інтересах громади.
За результатами цих подій, можливо зробити певні висновки, а саме: при поданні в 2016 році позову до суду з незаконними вимогами, чим керувався ФДМУ (грошами чи фаховою некомпетентністю), свідомо розуміючи, що суд відмовить у задоволені позову, і ніхто не хвилюється, що настане час відповісти перед державою та громадою, та продовжують працювати далі «за дії попередників не відповідаючи».
