Березень 2026 року став точкою неповернення для пасажирів Київщини та інших регіонів. Якщо раніше поїздка до столиці була статтею витрат, то тепер це – інвестиція в можливість працювати.
Про це пише аналітичний телеграм канал Дозвольте Доповісти.
Хронологія та географія здорожчання
Тільки за перший квартал 2026 приміське сполучення встановило кілька антирекордів:
– Київський напрямок (Боярка – Київ): У січні квиток коштував 65 грн. З 1 лютого ціна піднялася до 80 грн. З 28 березня тариф зафіксовано на рівні 110 грн. Разом: +70% за три місяці.
– Вишневе – Київ: До найближчих станцій метро (Житомирська, Теремки) проїзд зріс до 80 грн. При відстані у 2 км до Кільцевої дороги кожен кілометр стає золотим.
– Біла Церква – Київ: Абсолютний шок березня. Вартість поїздки сягнула 200-250 грн, а на окремих експрес-маршрутах – до 350 грн.
– Львівська область: З 1 квітня анонсовано черговий етап підвищення. На маршрутах до Дрогобича та Стрия ціна за 10 км дороги зросла з 20 грн (у 2025-му) до 35-45 грн зараз.
Столиця: Муніципальний транспорт тримає 8 грн, але приватні маршрутки з 14 березня масово перейшли на тариф 20 грн.
Економіка “Ніпеля”: ціни не впадуть
Перевізники традиційно апелюють до вартості пального, яка в березні через дефіцит і логістичні розриви коливалася в межах 72-76 грн за літр дизеля. Але є і глибші причини:
– Дефіцит кадрів: Брак водіїв змушує власників парків закладати в тариф агресивне підвищення зарплат, щоб просто випустити машини на рейс.
– Монополія напрямків: Відсутність конкуренції з боку комунальних великих автобусів у передмісті дозволяє приватникам ставити будь-яку ціну.
– Податковий тиск: Новий законопроєкт від 30 березня, що вводить 10% податку для водіїв платформ (Uber, Bolt), вже закладається у майбутні тарифи таксі.
Математика людського виживання
Для середньостатистичного жителя передмістя денний бюджет на транспорт тепер виглядає так:
110 грн (туди) + 110 грн (назад) + 40 грн (міський транспорт) = 260 грн.
При 22 робочих днях це 5 720 грн на місяць.
Для мешканців Білої Церкви ця сума взагалі перетинає позначку в 10 000 грн. Це фактично означає, що люди з доходами нижче середнього працюють тільки на проїзд, обід на роботі і пару чобіт, яка зітреться по дорозі на роботу.
Що далі? Висновок невтішний
Це не просто ріст цін, а примусова зміна способу життя. Попутки, електрички, велосипеди і робота із дому стають єдиною стратегією виживання. Держава ж замість дотацій приміських перевезень обирає шлях тотального оподаткування. Транспортний податок тепер платить кожен особисто – просто зі своєї кишені щоранку на зупинці.