Що об’єднує видатного музиканта Лисенка, психіатра Сікорського та програміста Глушкова? Ці люди жили в різні часи, досягли успіху у різних галузях. Та все ж дещо спільне у них є. Це будинок за адресою вулиця Ярославів Вал, 15.
Частина перша. Лисенко
На початку XX століття на місці яскравого представника радянської архітектури стояв невеликий одноповерховий будиночок. Він був затишним, маленьким і ошатним. Це була фасадна садиба на червоній лінії забудови. Там були ворота, які вели у двір, де згодом звели триповерховий флігель.
У 1904 році у цій садибі Микола Лисенко відкрив Музично-драматичну школу. Микола Віталійович вже мав заслужене визнання і славу а ще зібрав у своєму закладі унікальний педагогічний колектив, тож учні охоче йшли навчатись до видатного композитора.
У школі було дві частини: музична та драматична. Лисенко викладав гру на фортепіано. Грати на скрипці навчала О. Вонсовська, а на віолончелі – С. Іздебська. Вокал викладали М. Зотова, О. Муравйова та Олександр Мішуга. До речі, Олександр Пилипович був справжньою зіркою того часу. Співак блискуче виступав на сценах Парижа. Мілана, Відня, Праги. Викладав він так само талановито, як і співав. Відділенням української драми завідувала талановита актриса Марія Старицька.
На музично-вокальному відділенні навчалось 150 осіб. На відділені російської драми було 20 учнів, а українську драматургію вивчали 10-15 осіб. Варто відмітити, що школа Лисенко давала освіту на дуже високому рівні. Учні були гідними конкурентами випускникам консерваторії та Московського філармонічного музично-драматичного училища.
А між там, навчання, в цілому, було доступним. За рік учні платили 100 рублів. Але деякі талановиті учні з бідних родин отримували значні знижки, а деякі навчались зовсім безоплатно.
Свої акторські роботи вихованці Старицької показували на сцені Лук`янівського народного дому.
Начальний заклад Миколи Лисенка був настільки популярним, що уже в 1918 році одноповерхового будинку було недостатньо. Музично-драматичний інститут ім. Лисенка переїхав спершу на Володимирську, 25, а потім на Хрещатик, 58.
Деякий час садиба на Яр Валу ще зберігала свій творчий характер. Спершу там було Музичне товариство ім. Леонтовича, а потім українське художнє товариство кобзарів.
Частина друга. Іван Сікорський
Володарями садиби, тобто фасадного будинку і флігеля була родина Івана Сікорського. Це прізвище добре відоме у Києві. До речі, за аренду фасадного будинку школа Лисенко платила 2500 рублів на рік.
Родина Сікорських була багатодітною, голова сім`ї був святенником. Іван теж планував піти по батьківським слідам, навчався у семінарії. Йому легко давалась наука, навіть самотужки опанував іноземні мови. Але перед останнім етапом, буквально напередодні випускних іспитів Сікорський покинув духовну семінарію. Він вирішив присвятити життя медицині, а саме психологію та психічним захворюванням.
Іван успішно здав вступні іспити на медичний факультет і почав наполегливо опановувати цю важку царину.
Потім були публікації, переведені у Європі, робота в Санкт-Петербурзі, викладання у Києві на кафедрі психічних та нервових захворювань, дослідження, наукові праці, практична діяльність. Іван Сікорський став справжньою зіркою психіатрії.
Іван Олексійович з родиною мешкав у флігелі, що стояв за фасадним будинком. Відомими став і один з його синів Ігор Сікорський. Це відомий у всьому світі авіаконструктор, його ім`ям названий Київський Політехнічний Інститут та аеропорт «Київ».
Саме у дворі садиби на вулиці Ярославів Вал,15 Ігор Іванович створив прототип літального апарату – аеросані.
Родина Сікорських, що складалась з семи осіб мешкала у флігелі на першому поверсі в семикімнатній квартирі. На другому та третьому поверсі флігелі розміщувався «лікарсько-педагогічний інститут для хворих дітей» на 59 місць. А у підвалі жив електротехнік Малофеєв з сім’єю.
Ігор Сікорський у 1919 році переїхав до США. Там від досяг значних успіхів у своїй справі, будував літаки-амфібії та гелікоптери.
Частина третя. Радянський період
Після радянської окупації Києва, деякий час садиба Сікорських продовжувала прикрашати вулицю. У часи Другої світової війни там був штаб Київського корпусу ППО. А у 70 все почало змінюватись. За флігелем виріс великий типовий 9-ти поверховий будинок. Не дивлячись на досить таки похмурий зовнішній вигляд, квартири там гарні: покращене планування, високі стелі. В тому будинку отримували квартири працівники номенклатури.
Там мешкав Віктор Глушков. Це талановитий математик та кібернетик, він був очільником Інституту кібернетики та причетний до створення ЕОМ «Дніпро».
У 50-тих роках замість фасадного будинку збудували сіру п`ятиповерхову будівлю, де був військовий готель «Червона зірка».
Зараз колишня садиба Сікорських виглядає тривожно. І фасадний будинок, і флігель закинуті та повільно руйнуються.
Їх не рятують ні видатні прізвища, ні колишня слава. Ігоря Сікорського знають у всьому світі, ним захоплюються. І лише в Києві, у центрі руйнується його будинок.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
