Кокорівські альтанки-близнюки з`явились на схилах Дніпра у 1898 році. Причому, дякувати за це потрібно не лише підприємцю Василю Кокореву, але й безтямності місцевої влади.
Московський підприємець Василю Кокорев завітав до Києва у 1859 році. Він планував відпустку на декілька днів. Одного разу він стояв біля Андріївської церкви, милувався краєвидом. У чоловіка виникло бажання придбати поруч ділянку землі, щоб збудувати там публічну читальну (бібліотеку) з майстернями для художників.
Варто зазначити, що земля навколо церкви була ласим шматком. З 1849 року її хотілп придбати для своїх потреб Андріївська церква, та підприємець Надєждін. Проте храм в ті часи переживав скруту, просто не вистачило коштів. Тож земля перейшла у володіння до другого претендента. Проте грошей на будівництво він не мав. Так продовжувалось протягом довгого часу. Формально земля була у володінні, та лишалась пусткою. У 1854 році міська влада попередила Надєждіна, що якщо будівельні роботи не почнуться, ділянку відберуть. Тож згодом 3500 квадратних метрів повернулись у власність міста.
У 1856 році протоієрей Андріївської церкви Іоан Шаббатович подав прохання про передачу цієї ділянки церкві для розміщення господарських служб. І знову з`явився конкурент. Польський письменник Міхал Грабовський в той час володів двома дерев`яними будинками на Андріївському узвозі. До речі, будинок під номером 34 зберігся досі і є найстарішим будинком цієї вулиці. Міхал запропонував місцевій владі придбати ділянку і обіцяв звести там трьохповерхових кам`яний будинок.
У січні 1858 року було прийняте рішення на користь Грабовського. Проте через деякий час поляк передумав будувати дім та перепродав ділянку Василю Кокореву. Підприємець в результаті передав землю місту, а також пожертвував 5000 рублів сріблом. І гроші повинні були піти на облаштування саду, паркану та павільйону для відпочинку всіх бажаючих. Через декілька місяців архітектор Микола Самонов із садівником Карлом Христіані підготували проект. Кошторис склав 4975 рублів. Губернатор проект схвалив. Однак князь Васильчіков заперечив, що у випадку реалізації запропонованого проекту, на його обслуговування не вистачить коштів. Догляд за садом повинно буде фінансувати місто. Тож більш доцільно розбити лише садок, вартість робіт в такому випадку буде становити 1000 рублів. А інші кошти покласти до банку, з процентів оплачувати догляд за садом та роботу сторожа. Згодом можна буде побудувати і альтанку.
У 1863 році частину тієї землі продали вдові Нелідовій. А 4 000 були витрачені на черговий ремонт Андріївської церкви. В результаті про тисячу, що залишилась на банківських рахунках просто забули. На довгих тридцять років.
Під час проведення ремонтних робіт по благоустрою Володимирської гірки місцеві можновладці згадали про пожертву мецената. За три десятиліття сума збільшилась в три рази. У 1897 році варшавська фірма «Гостинський і Ко» представив проект двох альтанок.
З цього приводу газета «Киянин» написала так: «В 1863 г. купцом Кокоревым была пожертвована городу тысяча рублей на устройство беседки на горе св. Владимира. Капитал этот со времени пожертвования достиг суммы 3900 руб. с процентами. На чистую прибыль городское управление постановило соорудить две беседки, из которых одну поставить около памятника св. Владимира, другую около Андреевской церкви. Обе беседки в конце прошлого года были заказаны варшавской фирме «Гостынский и Ко». В настоящее время заказ этот уже исполнен и производятся работы по установке обеих беседок. Беседки из кованого железа с изящной, ажурной резьбой будут служить новым украшением Киева. Особенно красивы они с Днепра. Большая из двух беседок устанавливается на горе св. Владимира, за чайным павильоном, на вновь спланированном откосе, между средней площадкой горы и спуском со стороны Михайловского монастыря. В этом же месте будет устроено небольшое плато, для образования которого инженером Ермаковым уже составлены планы и чертежи, и текущим летом будет приступлено к работам. Одновременно по предложению председателя садовой комиссии от верхней беседки, которая будет капитально ремонтирована, будет устроено несколько спусков к средней площадке горы».
Фото Роман Пєтушков
В грудні 1898 року альтанки були відкриті. Василь Кокорев їх так і не побачив, він помер з а9 років до того. Одна з них у 2012 році була відреставрована.
Фото Марина Пєтушкова
А знаходяться столітні альтанки біля Андріївської церкви та недалеко від пам`ятника святому Володимиру.
Автор та фото: Марина Пєтушкова
Фото: Oldkiev.ho.ua
для ІНФОЛАЙФ
