Невеликий жовтий будинок за адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 20, зараз є осередком митців. Там знаходиться президія Національної академії мистецтв України. Однак раніше цей дім був уособленням надій сотень батьків на порятунок їх дітей.
Все почалось у 1891 році. Згідно зі статистичними даними наприкінці XIX століття, рівень дитячої смертності в Київській губерній складав 39,7 %. Це дуже високий показник, навіть враховуючи важкі умови життя бідних людей. І в Києві було створено Товариства надання допомоги хворим дітям з бідних родин. Його очолила Софія Олексіївна Лихарьова. До речі, вона не була медиком. Чоловік Лихарьової Ніл Петрович займався наглядом за київським майном імператорської родини Романових.
В Уставі товариства була прописана його місія, що полягала в “врачебный уход за хронически больными детьми и содержание их, для чего [Общество] устраивает и содержит в г. Киеве лечебницу, принимая в нее преимущественно детей бедных родителей”. Щоб приєднатись то Товариства необхідно було отримати рекомендації хоча б від трьох діючих членів та сплатити внески (5 рублів щорічно, або 100 – одноразово).
Спершу малюків лікували в орендованому приміщенні на Андріївському узвозі. Там стояло 12 ліжок і лікарі консультували хворих безкоштовно. Проте пацієнтів було занадто багато.
У 1898 році на Бульварно-Кудрявській вулиці було побудовано благодійну дитячу амбулаторію. Кошти на будівництво виділив меценат та цукрозаводчик Лев Бродський. Він виділив на цю благородну справу величезну в ті часи суму 60 тисяч рублів.
Будівництвом займався архітектор Михайло Артинов. Причому, розуміючи, всю важливість цієї лікарні, архітектор відмовився від гонорару, всю роботу виконав безкоштовно. До речі, іншими проектами Артинова було будівництво корпусу лікарні Охматдету, Лук`янівського народного будинку (зараз Мала Опера) та ще однієї благодійної лікарні для дітей на Парковій дорозі.
На Бульварно-Кудрявській вулиці лікувались сотні хворих дітей. Про призначення споруди без слів говорить прикраса на фасаді. Там зображено рослинний орнамент в центрі якого – маленька дитина. Будівля була спланована ідеально під потреби лікарні. Там був великий вестибюль, зала очікування на 300 осіб, приймальня, 5 кабінетів для огляду хворих, операційна, перев`язочна, інфекційне відділення, лабораторія, аптека та навіть кімнати для проживання лікарів та обслуговуючого персоналу.
Сама Софія Лихарьова до кінця своїх днів займалась благодійністю та опікувалась своїм товариством. Вона померла від туберкульозу у 1917 році.
В радянські часи призначення будинку не змінилось. Там була дитяча поліклініка. В часи незалежності в медичному закладі розмістилась президія Національної академії мистецтв України.
Автор: Марина Пєтушкова
Для ІНФОЛАЙФ
