Які асоціації викликає у вас Площа Перемоги? Стела, цирк, універмаг «Україна»? А між тім якихось 60-70 років тому на площі знаходився один із найпопулярніших в місті ринків, що називався «Єврейський базар», або «Євбаз». За київськими легендами, там можна було придбати що завгодно, від дефіцитного алкоголю до зірок «Героя СРСР».
Як виник ринок?
Сьогодні площа Перемоги це своєрідний початок центральної частини Києва. А на початку XIX сторіччя це була околиця. В’їзд до Києва знаходився в районі Повітрофлотського мосту. В районі сучасного Політехнічного університету, Шулявки знаходились сади. А трохи далі – вже заміські Святошинські дачі. І саме через Тріумфальні ворота до Києва завозилось багато товарів. Деякі з них реалізовувались прямо на Галицькій площі (тепер це і є площа Перемоги).
Треба зазначити, що становище київських євреїв у XIX сторіччі було непевним та важким. Більш ніж сто років діяло правило «межі осілості євреїв» Воно було прийняте ще Єкатериною ІІ і передбачало, що євреї мають право селитись лише у спеціально відведених місцях. Виключення складали деякі категорії населення, такі як купці першої гільдії, особи з вищою освітою, караїми і декілька інших. Тому за межами міської смуги, недалеко від Галицької площі, у 1850-х роках почали виникати стихійні юдейські містечка. Там в невеликих хатинах мешкали дрібні роздрібні торговці, ремісники. Свій товар вони збували при в’їзді в місто, там навіть виник стихійний ринок. В міській владі вирішили не боротись з цим явищем, а натомість урегулювати його.
У лютому 1858 року генерал-губернатор Іларіон Васильчіков офіційно дозволив юдеям торгувати на Галицькій площі тричі на тиждень: у вівторок, четвер та п’ятницю. Новий ринок отримав назву «Галицький базар», але в народі прижилось інше ім’я – Євбаз.
Найпопулярніший базар Києва
Євбаз існував на Гальцькій площі в цілому близько ста років. І завжди він користувався популярністю. Туди приїздили люди з усіх куточків Києва. Не заважала літня пилюка і осіння багнюка. А все тому, що там можна було придбати що завгодно по вельми приємній ціні: одяг, взуття, зерно, рибу, м’ясо, фрукти та овочі, хутро, посуд, господарські товари, зброю, витвори мистецтва, техніку, книги, алкоголь та багато іншого.
У 1870-му році недалеко від базару побудували залізничний вокзал, у 1880 – на площі з’явились трамваї. Євбаз став головним торговим майданчиком міста.
На перших поверхах навколишніх будинків відкрились магазини та кафе. Звісно, це був не «базар» в сучасному сенсі слова. Євбаз був відомий на все місто не лише асортиментом товарів, але й криміногенним становищем. Там працювало багато грабіжників, що продавали награбоване торговцям прямо на ринку. Було відкрито декілька будинків терпимості. Між прилавків бігали пацюки. Тим не менш, покупців це не зупиняло.
Залізна церква
У 1867 році на Галицькій площі з’явилась унікальна споруда: залізна церква Іоанна Хрестителя. Споруду освятили у 1871 році. Особливістю цієї будівлі було те, що стіни та дах були зроблені з чавуну. Церква не була аж надто комфортною. Влітку там було дуже спекотно, взимку – нестерпно холодно, і з часом стіни почали покриватись іржею.
Церква була популярною серед православних торговців Євбазу. Вони навіть в складчину купили коштовну ікону Богоматері.
Під час масштабної пожежі на площі 1884 року, вціліла лише церква.
Вона була зруйнована радянською владою у 1934 році.
Важкі часи Євбазу
За сторічну історію, було декілька періодів, коли доля ринку висіла на волосині. Восени 1905 року в Києві почались єврейські погроми. І хоча на Галицькому базарі переважна частина торговців мала юдейське віросповідання, та все ж їх православні конкуренти не втратили шансу покращити своє становище. За мовчазної згоди місцевої влади та поліції, руйнувались торгові лотки, приходили додому до євреїв, знущались з них, грабували. За офіційними даними в той час загинуло близько 70 осіб, але, скоріше за все, жертв було значно більше.
Наступна криза настала в роки Другої світової війни. Під час фашистської окупації було вбито багато євреїв, в тому числі і торговців з Євбазу. І хоча ринок продовжував працювати, своїй назві він більше не відповідав.
Після війни, у 1946 році, ринок хотіли прибрати. Тоді саме починалась відбудова міста, і старому базару в новому Києві місця не знайшли. Проте до 1959 року він продовжував свою роботу. За цей час встигли зруйнувати залізну церкву та змінити назву площі.
А потім, весь Галицький базар знесли і почалось будівництво цирку.
Про старий «Євбаз» зараз нагадує лише кафе з однойменною назвою біля трамвайної зупинки.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
