Склеп Качковських. Місце овіяне містичними легендами. Це і не дивно. Напівзруйнована усипальниця, що стоїть на місці старовинного Кирилівського кладовища, має не лише надземну кімнату, але й дві підземні камери. Це просто ідеальні декорації для всіляких моторошних містичних історій. Як же все було насправді?
Хто такі брати Качковські?
В склепі були поховані Петро та Антон Качковські. Про молодшого брата Антона відомо не багато. Він помер в юному віці, був похований на Кирилівському кладовищі. На усипальниці його названо студентом-юристом. І вказано рік смерті – 1898.
Про старшого брата Петра Еразмовича є більше інформації. Оскільки він був одним із найбільш відомих у Києві хірургів початку XX століття, приват-доцентом університету святого Володимира.
В 1908 році він відкрив приватну хірургічну клініку для багатих пацієнтів. Будинок зберігся в гарному стані, його можна побачити на вулиці Гончара. Ефектний фасад, вишукані інтер`єри – це був дійсно елітний заклад. До речі, саме в цій лікарні помер Петро Столипін в 1911 році. Щоправда, тоді вона належала лікарю Маковському.
Петро Еразмович лікував не лише багатіїв. Він приймав хворих в лікарні для чорноробочих, безкоштовно допомагав дітям в благодійній амбулаторії і в`язням. Один із таких візитів до тюрми закінчився фатально.
В квітні 1909 року лікар Качковський погано себе відчував, мав лихоманку. Однак все ж таки поїхав на виклик із в`язниці, де провів важку операцію. Вже через два дні з`явився біль в паховій зоні. На консиліумі лікарів поставили діагноз – апендицит із тазовим нагноєнням. Хворому зробили операцію, але патології не знайшли. Наступного дня почалась агонія і Петро Качковський помер.
Лікаря поховали біля брата Антона.
Сімейна усипальниця
Вже через три роки після смерті лікаря на могилах братів влаштували склеп. Він складався з двох глибоких підземних камер, де і розміщувались могили. А зверху була надземна кімната.
Сам склеп – в жахливому стані. Говорять, що все цінне з нього винесли німці під час окупації.
Сьогодні в підземні камери пробиті дві великі дірки, там звалище сміття. Всередині стіни розписані графіті, все в безладі.
Столітній склеп, могила талановитого хірурга, що допомагав і багатим, і бідним перетворився на місце зустрічі не надто освіченої молоді. Так він і руйнується поступово під дією сил природи, проте більше через вандалізм.
