Верховна рада 4 жовтня 2018 року прийняла закон про забезпечення функціонування української мови в якості державної. Історія розвитку української мови схожа на гостросюжетний драматичний трилер. Її забороняли, принижували, змішували з брудом, змінювали слова, називали «нижчою».
Сьогодні солов’їна мова звучить всюди, нею можна сміливо спілкуватись, без побоювань за своє життя або здоров’я. А між тим, менш ніж сто років тому за пропагування української люди отримували смертельні вироки. Саме за мову був розстріляний Синявський Олекса Наумович.
У 1887 році 5 жовтня на хуторі Андріївка (Запорізька область) в родині селян народився хлопчик, якого назвали Олекса. Він був сьомою дитиною. Батьки ледве зводили кінці з кінцями та намагались вирватись зі злиднів. До праці ставали всі члени родини. Хлопець з раннього дитинства допомагав на городі та пасовиську.
Всупереч важким умовам життя, Олекса відрізнявся великим потягом до знань. В 1899 році він успішно закінчив початкову школу. Залишатись на хуторі хлопець не хотів, тому у віці 14 років самотужки поїхав до Одеси. У великому портовому місті були набагато більші можливості.
Він вступив до нижчої ремісничої школи та середньої електротехнічної школи. Пізніше вступив до гімназії, яку закінчив екстерном в 1909 році. Під час навчання підробляв репетиторством, щоб заробляти на життя.
У тому ж 1909 році Олекса Синявський вступив у Харківський університет. Спершу він навчався на фізико-математичний факультет. Та пізніше перевівся на історично-філологічний. Філологія й стала справою його життя. На початку 1914 року під час Шевченківських свят студент був заарештований. Тоді студенти готували демонстрацію на знак протесту проти заборони святкування 100-річчя з дня народження Тараса Григоровича. Синявський із другом на прізвище Соловей займались організацією події. Вони надрукували прокламацію, де закликали студентів приєднатись до протесту. Це стало приводом для арешту. Згідно з вироком, до 1916 року знаходився в Полтаві під наглядом поліції.
Після повернення до Харкова екстерном закінчив університет. Вже тоді він робив ґрунтовні дослідження української мови. Зокрема за праці «Доля звуків о та е в українській мові» і «Опис говору с. Покровське» був нагороджений срібною медаллю університету. Він залишився на кафедрі слов`янської філології.
Олекса Наумович з головою поринув у освітянську діяльність. В 1917-1918 році він працював управителем і учителем першої української гімназії на Слобожанщині, комісаром при Харківській шкільній окрузі. Крім того він вів курси з української мови для всіх охочих. В Харкові Синявський брав активну участь в українському культурному житті. Він обіймав посаду редактора у видавництві «Союз», часописах «Рідне слово» та «Нова громада». У 1920 році філолог почав працювати в Харківському ІНО. Своїми головними завданнями він вважав складання історичного словника української мови та словника живої української мови.
У 1928 році чоловік переїхав до Києва. Він активно займається науковою працею. Зокрема став на чолі Діалектичної комісії ВУАН, працював у вищих навчальних закладах.
Олекса Синявський з 1918 до 1934 років написав багато праць, які довгий час були настільними книгами мовознавців України. Ідеї, які він там викладав і досі актуальні. Так у 1929 році він склав «Найголовніші правила української мови (за новим правописом)», у 1931 «Норми української літературної мови», тоді ж «Російсько-український словник ВУАН». Він виступав проти вживання архаїчних термінів на запозичення з іноземних мов. Вважав, що мова – це найголовніша ознака нації.
2 липня 1937 року вийшла постанова про «Про антирадянські елементи». Згідно з нею, потрібно було визначити перелік осіб, що становили загрозу СРСР. Тоді смертні вироки були винесені 681 692 особам. Серед них був Олекса Синявський.
Його заарештували 4 серпня 1937 року. Мовознавця звинуватили як учасника націоналістичної організації. Спершу він усе заперечував, а потім визнав провину, сподіваючись на помилування.
Був винесений такий вирок:
«Дєло №817 по обвинению Синявского А.Н
“Приговор
Именем Союза Советских Социалистических Республик
Военная Коллегия Верховного Суда Союза ССР
в составе председательствующего диввоенюриста А.Н.Орлова, членов: бригвоенюриста С.Н.Ждана и военного юриста I ранга А.А.Батнер в закрытом судебном заседании в г.Киеве 23 октября 1937 года рассмотрела дело по обвинению Синявского Алексея Наумовича, 1887 года рождения, бывшего профессора кафедры украинского языка Киевского педагогического института, в преступлениях, предусмотренных ст. 54?8 и 54?11 УК УССР.
Предварительным следствием установлено, что подсудимый Синявский с 1917 года принимал активное участие в националистическом движении на Украине и был редактором петлюровской газеты “Рідне слово”. В период 1922-1924 годов Синявский создал и руководил к/р националистической группой в г.Харькове. В период 1927-1930 годов Синявский установил связи с представителями в Чехословакии и Польше, от которых принял задание проводить контрреволюционную работу против советской власти на Украине. В 1933 Синявский был завербован в а/с националистическую организацию, действовавшую на Украине, одним из руководителей этой организации Хвылей, от которого он, Синявский, знал о подготовке насильственного свержения советской власти на Украине и установления фашистского строя. … Хвылей подсудимый Синявский был информирован в 1935 г. о связях организации с фашистскими правительствами Германии и Польши по подготовке террористических актов против руководителей ВКП(б) и советского правительства. Со всеми целями и задачами а/с организации Синявский был солидарен. В организацию лично завербовал 12 человек. Таким образом, Синявский совершил преступления, предусмотренные ст. 54?8 и 54?11 УК УССР. Руководствуясь ст. 426 и 247 УПК УССР, Военная Коллегия Верховного Суда Союза ССР приговорила: Синявского Алексея Наумовича к высшей мере наказания – расстрелу с конфискацией всего лично ему принадлежащего имущества.
Приговор окончательный и на основании постановления ЦИК СССР от 1/XII 1934 года подлежит немедленному исполнению [арк. 128].
Приговор о расстреле Синявского Алексея Наумовича приведен в исполнение в гор. Киеве 24.Х.1937 г.” [арк. 129].»
Тобто 24 жовтня 1937 року Олексу Наумовича Синявського було розстріляно.
Через 20 років Головна військова прокуратура провела додаткове розслідування. За результатами якого було визнано, що його заарештували та стратили безпідставно.
Сьогодні на кафедрі української мови в університеті ім. Шевченка встановлено меморіальну дошку на честь колишнього видатного викладача.
Автор: Марина Пєтушкова
Для ІНФОЛАЙФ