Якби ви мали католицьке віросподівання та мешкали в Києві на початку XX століття, то ви б добре знали будівлю костелу святого Олександра. Тому що до 1909 року це був єдиний католицький храм в місті.
Історія собору почалась в далекому 1815 році. В період правління Олександра І відносини між владою Російської імперії та Римо-католицькою церквою дещо потеплішали. 7 липня 1815 року імператор Олександр І дав дозвіл на будівництво храму. Кошти були зібрані дворянством Київської губернії.
Для релігійної споруди було обране місце між старим Києвом, Подолом та Печерськом. 31 липня 1918 року її передали домініканському ордену. Вже через місяць, 30 серпня було закладено наріжний камінь собору, його освятив архідиякон Йоахім Грабовський. І будівництво почалось. Воно було вельми тривалим.
Під час спорудження храму виникало багато проблем. І головною з них була нестача коштів. Зібрані гроші дуже швидко закінчились. Така ситуація склалась через те, що домініканцям потрібно було підтримувати в належному стані ділянку свого монастиря. Доля будівництва залежала під добровільних пожертв київських магнатів. А вони, у своїй більшості, відмовились давати кошти. Тому ледь жевріюче спорудження собору підтримувалось лише коштом невеликих пожертв дрібної шляхти, що мешкала в місті.
1830-1831 роки були кризовими для собору святого Олександра. Перш за все, відбулось Польське повстання і кількість католиків в Києві різко зменшилась. В 1832 році в місті більше не було домініканців. І в тому ж році помер настоятель храму Вікентій Головня. В цілому, роботи тривали вже 13 років.
У 1835 році ситуація змінилась. Поміщик Київської губернії Антоній Савицький виділив повністю необхідну суму, щоб закінчити будівництво. В 1842 році 30 серпня рівно через 25 років після закладення наріжного каменю, костьол був освячений. Першим настоятелем став Юстин Стейгвілло.
До речі, існує деяка плутанина з визначенням автора проекту собору. Це пов’язане з бюрократичними процедурами того часу. Річ у тому, що збереглась копія креслень, на якій стоять підпис архітектора Л. Станзані. Через це саме йому приписували авторство проекту будівництва. За іншою версією, головним архітектором був В. Беретті, проте це теж не відповідає істині. Беретті деякий час здійснював нагляд за проведенням будівництва. Насправді, автором першого проекту був Л. Піллер. Проте після пожертв Савицького виявилось, що існують деякі бюрократичні проблеми. Тоді креслення було перероблене архітектором Ф. Меховичем та затверджено у відповідних інстанціях. Отже, авторами костьолу святого Олександра є Людвіг Піллер та Франц Мехович.
Після відкриття собор успішно працював. До 1909 року він був єдиним великим храмом для католиків у місті. Кількість парафіян становила 33 771 особу.
До 1917 року територія святині поступово зменшувалась в розмірах, проте собор працював аж до 1937 року. Це були важкі часи. Проводити богослужіння було небезпечно. Багато священиків собору було репресовано. Останнім настоятелем був Сігізмунд Квасневський. В 1937 році його заарештували й стратили.
В тому ж 1937 року будівля перестала використовуватись за своїм прямим призначенням.
Для того, щоб пристосувати її до своїх цілей, більшовики розділили весь простір всередині храму на 4 поверхи із кам’яним склепінням.
Там були сховища Історичної бібліотеки. Пізніше в католицькій святині розмістився музей атеїзму. Був період, коли в будівлі був гуртожиток для працівників «Київгазбуду» та «Міськторгвідділу». Можливо саме завдяки тому, що споруда активно використовувалась, вона не була знищена в рамках політики боротьби з релігією, яку провадили більшовики.
В 1952 році у сторічних стінах відкрили планетарій. Ініціатором став Сергій Всехсвятський, астроном, член президіума товариства «Знання» в Україні. В залі могло одночасно знаходитись 170 людей. Космічні лекції в соборі проводили до 1982 року, аж поки не почав працювати новий планетарій на Великій Васильківській.
В 1990 році нарешті костел став знову релігійною спорудою.
15 вересня відбулось богослужіння. Через те, що споруда була занедбана, молитви читали просто на сходах. В 1991 році храм передали римо-католицькій церкві. Почалась реконструкція, що завершилась в 1995. До речі, відновлення найстарішої католицької святині в Києві проводилась за підтримки католиків зі всього світу. 7 жовтня 1995 року собор був заново освячений.
25 червня 2001 року в храм завітав Блаженний Йоан Павло II. А у 2011 там відбувся урочистий інгрес владики Петра Мальчука, вперше собор став кафедрою архієпископа.
Наразі в соборі святого Олександра щодень проводять богослужіння. Причому, служби в різні дні ведуться 6 мовами: українською, польською, англійською, німецькою, латинською та російською.
При написанні статті використана інформація з історичної довідки офіційного сайту парафії святого Олесандра (автор Ганна Путова)
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
