Державним Центром Перекладу підготовлено історико-документальний відеоролик про Шушу, що оповідає про переселення вірмен на споконвічно азербайджанські землі згідно з укладеним в 1828 році між Росією та Іраном Туркманчайським договором, розграбування вірменами древньої Шушинської культури, національних пам’яток і звірства, скоєні щодо азербайджанців.
Відеоролик, підготовлений англійською, російською, турецькою, перською, арабською, грузинською, французькою, українською, іспанською та німецькою мовами, направлений акредитованим в Азербайджані посольствам і провідним зарубіжним засобам масової інформації.
Карабах – це Азербайджан!
Історія мiста Шуша
Шуша – колиска азербайджанської національної музики і поезії, древня історична пам’ятка. Особливо примітна історія Шушинської фортеці, зведеної на півночі в оборонних цілях.
Азербайджанський правитель Панахалі хан (1693-1763), який заснував в 1747 році Карабахське ханство, з метою забезпечення надійного захисту своїх володінь від зовнішніх набігів велів звести в 1752 році Шушинську фортецю (згадувану в історичних джерелах під назвою Панахабадська в честь її засновника). У той же час карбується срібна монета «Панахабаді».
У період правління другого Карабахського державця Ібрагімхаліл хана (1721-1806) цитадель була обнесена потужною оборонною стіною. Незабаром тут з’являються численні ремісничі, ковальські і збройові майстерні. Предмети побуту і зброя, створені шушинськими майстрами-умільцями здобули повсюдну славу. На гербі Шуши, як і багатьох прикаспійських областях, були зображені язики полум’я, що уособлювали країну вогнів, тигр, що говорив про силу і могутність, і карабахський скакун. В Шуші налічувалося 17 кварталів, мешканці яких носили споконвічно азербайджано-тюркські імена і прізвища. У кожному кварталі була мечеть, лазня і джерело.
У 1823 році Шуша стала центром Карабахського ханства. З XVIII століття місто було одним з найважливіших культурних центрів Азербайджану, заслужено отримавши такі епітети, як «Малий Париж», «Храм мистецтва Кавказу», «Колиска азербайджанської музики» і «Закавказька консерваторія».
14 травня 1805 року державником Карабахського ханства Ібрагімхаліл ханом і головнокомандувачем російськими військами на Кавказі Павлом Цициановим був підписаний Кюрекчайський договір, згідно з яким Карабахське ханство увійшло до складу імперії як незалежна держава, а за Ібрагімхаліл ханом і його нащадками було закріплено повноправне володіння ханством. В артикулах договору стоїть підпис Ібрагімхаліл хана – державника Карабахського і Шушинського.
Після Туркманчайського договору, який було укладено 10 лютого 1828 між Росією і Іраном, почалося переселення вірмен в Карабах. Користуючись політикою християнізації, що проводилася Російською імперією в регіоні, вірмени загорілися одержимою ідеєю присвоїти Шушу і інші споконвічно азербайджанські землі. Експансіоністські плани вірмен і їх більш інтенсивне розселення на азербайджанських землях набули обширного характеру після призначення комендантом Шуши російського генерала вірменського походження Валеріана Григоровича Мадатова.
Відомий російський художник Василь Верещагін, який відвідав Шушу в травні 1865 року, гостював там близько трьох місяців. Після повернення в Париж він створив серію полотен, присвячених Шуші. Полотна «Мечеть в Шуші», «Релігійна процесія на святі Мохаррем (Мухаррам – прим. ред.) в Шуші», «Мусульманська школа», «Зал в будинку татарина (азербайджанця – прим. ред.) в Шуші» нині зберігаються в Ермітажі.
У 1988 році слідом за стихійними мітингами вірмен, на яких були озвучені претензії на Нагірний Карабах, вірменські збройні формування розгорнули військові дії з метою окупації територій Азербайджану. 8 травня 1992 року російсько-вірменськими військами було захоплено древнє азербайджанське місто Шуша. Вірменські вандали розгромили і розграбували близько 600 історичних пам’яток, в тому числі палац Панахалі хана, мечеті Йухари Говхар ага і Ашаги Говхар ага, будинок прославленої поетеси, ханської дочки Хуршидбану Натаван, мавзолей видатного придворного поета і візира Молли Панаха Вагіфа, музей основоположника сучасного професійного музичного мистецтва Азербайджану і творця першої опери на Сході Узеїра Гаджибекова, будинки-музеї блискучого азербайджанського ханенде Бюльбюля, поета, музикознавця і художника Мір Мохсуна Навваба, було викрадено більше 10 тисяч експонатів, а також близько 1000 предметів з фонду Державного музею прикладного мистецтва і Державного музею історії Карабаху, розграбовані понад 60 бібліотек, музеїв, музичних шкіл. Зруйновано старовинне мусульманське кладовище.
Рано чи пізно справедливість восторжествує. 28 років азербайджанський народ жив з тугою по місту Шуша, терпляче чекаючи повернення своєї твердині мирним шляхом, без крові і канонад, в рамках міжнародного права. Однак ненаситний ворог, окрилений потуранням своїх покровителів і покірливим мовчанням світової спільноти, продовжував обстрілювати території Азербайджану. Злочинні діяння вірмен, що зарвалися, не залишили Азербайджану іншого виходу, крім як вдатися до силового вирішення конфлікту. З 27 вересня переможна азербайджанська армія під керівництвом Верховного головнокомандувача Ільхама Алієва п’ядь за п’яддю звільняє наші землі, перетворені ворогом в руїни… Нині прапор Азербайджану гордо височіє над звільненими територіями. 8 листопада – в цей знаменний день Азербайджан повернув собі Шушу, за якою сумував довгі роки… А 10 листопада наша країна здобула історичну перемогу, відновивши свою територіальну цілісність. Ця дата навіки увійшла в історію Азербайджану як День перемоги.
