Якщо піднятись на Володимирську гірку та поглянути в сторону Дніпра, то неодмінно побачиш Труханів острів. Причому, майже такий самий пейзаж, лише без слідів цивілізації, бачили мешканці Києві ще тисячі років тому.
Труханів острів знаходиться між головним річищем Дніпра та його рукавом Десенкою. Його площа складає 450 га, і потрапити туди можна з правого берега Дніпра по пішохідному мосту.
А тепер трохи історії. Труханів острів в кінці XI століття обрала дочка половецького хана Тугорхана для свого літнього будинку. Чоловіком ханської дитини був великий київський князь Святополк Ізяслович. Існує версія, що саме на честь Тугорхана і була названа ця місцевість.
В часи Київської Русі острів був півостровом. І там знаходилось поселення Ольжичі, яким володіла княгиня Ольга.
З початку XVI століття це місце було каменем роздору між Пустинно-Нікольським монастирем та Київською владою. Оскільки ще у 1534 році київський воєвода Андрій Нимирич зробив монастирю щедрий подарунок: півострів та рибні промисли на річні Чорторий. Проте в 1698 році територію повернули місту. Тоді ж був проритий канал, і посередині Дніпра з’явився новий острів. А у 1797 році Труханів взагалі був у складі Чернігівської губернії. Проте до середини XIX століття там, в основному, заготовляли сіно.
Перший ресторан на Трухановому острові
Коли у 1856 році там був побудований паровий млин та судноремонтні майстерні, там виникла слобідка. Тоді ж закинута колись закинута місцевість стала улюбленим місцем відпочинку для киян. Труханів острів в кінці XIX ст. був унікальним місцем. У міських садах часто була плата за вхід. Безкоштовні парки ввечері були просто небезпечними.
А достатньо було переправитись на човні на острів посеред Дніпра, і можна було безкоштовно влаштувати собі справжній пікнік на мальовничому березі.
В той час у невеличкій хатинці на острові мешкав такий собі Адам Гінтовт. Спершу чоловік продавав всім охочим раків. Коли він почав пристойно заробляти, то побудував на березі домашній ресторан. Крім того, Гінтовт організував переправу через Дніпро. Спершу проїзд в обидва кінці вартував 5 копійок. З часом ціни піднялись.
Труханів острів був настільки популярним серед киян, що дуже скоро скромний продавець раків став казково багатим. Адам платив місту невелику орендну плату за ресторан та право перевозити людей на човнах, а сам отримував пристойні прибутки.
Пізніше він почав возити людей на пароплавах, ціна була 15 коп. З’явилась нова, більш вишукана публіка. Тоді Адам Домінікович переобладнав невеликий буфет в парк «Ермітаж». На Трухановому острові з’явились декілька ресторанів, літній театр, естрада для виступів. Там влаштовувались гучні гуляння з ілюмінацією, феєрверком та військовим оркестром.
Проте, коли вийшов термін оренди і Гінтовт звернувся до міської влади з проханням її продовжити, йому виставили вельми жорсткі умови. Підприємець повинен був сплачувати високу оренду, провести роботи по доброустрою острова. Проте публіка з середнім рівнем достатку не могла дозволити собі дорогих розваг в парку «Ермітаж». Тож згодом Гінтовт прогорів. Його майно продали на аукціоні, а сам чоловік переїхав до Микільської Слободи. Після цього були ще спроби відкрити на Трухановому острові сезонні заклади. Проте вони не увінчались успіхом.
У 1895 році на острів провели телефон. Зв’язок потрібен був на дачі пароплавного магната Давида Марголіна. У 1907 році місцевою владою було прийнято рішення заселити цю територію. Там з’явилась центральна базарна площа, були прокладені вулиці. В 1909 році коштом Марголіна побудували школу, а у 1910 в поселенні освятили кам’яну церкву Святої Єлизавети. До речі, це унікальний випадок, коли православну святиню побудували за гроші єврея.
У 1918 році з’явився перший пляж. Уже в 1920-30 роках там мешкало близько 4 тисяч чоловік, була церква, близько 20 вулиць. Слобідка була знищена в 1943 році німецькими окупантами.
Паводок 1931 року
Справжньою бідою Труханового острова були паводки. Майже щовесни це місце перетворювалось на Венецію. Люди навіть будували свої будинки на палях, щоб їх не змило Дніпровською водою.
Зокрема весною 1931 року вода піднялась на рекордно високу позначку. Це був найбільший паводок за 339 років. Причинами потопу стали погодні умови. Осінь 1930 була дощовою, зимою випало у два рази більше снігу, ніж звичайно. Весна настала досить пізно і різко. В кінці березня температура повітря підскочила до 14 градусів тепла, розтопивши сніги в басейнах Десни, Прип’яті і верхів’ї Дніпра. Величезна маса талої води понеслась до Києва, зносячи все на своєму шляху.
Все це доповнилось затяжними дощами. Затоплені були не лише Слобідки та Труханів острів, але й Поділ.
Всі сили були кинуті на підтримання роботи двох Київських електростанцій, що знаходились на Андріївській вулиці та на Рибальському півострові. Оскільки саме від них залежало електро- та водопостачання міста. Щоб не затопило нижні поверхи каналізації, вікна бетонували з човнів, які постійно зносило течією. Довелось використовувати потужні насоси для випомпування води.
Ширина течії сягала 15 метрів. Труханів острів був затоплений повністю. Стихія увірвалась на вилиці Подолу. Людей доводилось знімати зі стріх будинків.
Ця повінь стала найбільшою у Києві. Висота води сягала 853 см, а збитки складали біля 8 мільйонів рублів. Приборкати стихію вдалось лише тоді, зі створенням Київського моря та греблі Київської ГЕС.
Будівництво моста
У 1956-1957 роках за проектом інституту «Укрпроектстальконструкція» при участі Інституту електрозварки ім. Патона через Дніпро був побудований пішохідний міст. Він об’єднав правий берег та Труханів острів.
Це суцільнозварний міст. Його загальна довжина складає 429 метрів, основний проліт – 180 метрів, а ширина пішохідної частини – 7 метрів. Міст має три центральних прольота 60+180+60 метрів висотою 26 метрів. Завдяки цьому під ним можуть проходити кораблі, навіть при високих позначках рівня води.
Ще перед початком будівництва гідротехніки вели суперечки з головним архітектором проекту Олексієм Заваровим. Гідротехніки не вірили в саму можливість побудови такого мосту. Коли відбулось урочисте відкриття, переможець Заваров отримав ящик шампанського.
У 2013 році на Пішохідному мосту була встановлена різнокольорова підсвітка.
Сьогодні Труханів острів залишається улюбленим місцем відпочинку киян в теплі пори роки. Там знаходяться великі пляжі, водні станції, спортивні майданчики, ресторани, дома відпочинку. А на півночі острова є парк Муромець та заповідник Бобрівня.
Автор: Марина Пєтушкова
Для ІНФОЛАЙФ
