На вулиці Володимирській у Києві багато гарних будинків з цікавими історіями. Однак сьогодні мова піде про одну із найбільших будівель, яка має 33 номер. Про Будинок СБУ.
На місці лікарні Швидкої допомоги
На початку XX сторіччя за адресою Володимирська, 33 знаходились невеличкі будинки. Там розміщувалась служба Швидкої медичної допомоги. А у 1911 році на західні регіони Російської імперії, в тому числі і на Київ поширилось так зване земське самоврядування. Це були виборні органи місцевого самоврядування, що вирішували питання освіти, охорони здоров’я, облаштування міста, будівництва доріг тощо.
Київське земство мало ділянку землі на вулиці Рейтарській, однак така важлива для міста установа повинна була б знаходитись на одній із центральних вулиць.
У 1912 році почались переговори з товариством Швидкої допомоги. Вони були успішними. Отримавши компенсацію в сумі 60 тисяч рублів лікарі перебрались на Рейтарську і організували там лікарню Швидкої допомоги.
А чиновники отримали для себе гарне місце.
Провели конкурс проектів, переможцем став архітектор Володимир Щуко. Запропонований ним дизайн був витриманий в стилі історичних будівель Києва. Повинен був бути симетричний головний фасад з мансардою. А зверху планувалось поставити вежу.
У вересні 1913 року в Києві відкривали пам’ятник Столипіну, який помер на виставі після пострілу в Опері у клініці Маковського. Після урочистої церемонії на Думській площі вдова колишнього прем’єр-міністра Ольга Борисівна поклала перший камінь в фундамент новобудови. Другий камінь поклав особисто новий прем’єр-міністр Володимир Коковцев. Будівництво почалось.
Палац профспілок
Роботи просувались швидко. Вже через рік, у 1914 році частина приміщень була готова. Вежу зводити не стали. Є дві версії зміни первісного проекту. Згідно з першою, висока вежа не була доцільною поряд із Софією Київською. А за іншою – просто завадила Перша світова війна.
Земське самоврядування засідало на Володимирській недовго. Вже у 1918 році цю міську установу скасували. Повністю готовим будинок став у 1928 році. Саме тоді під наглядом автора проекту Щуко були завершені всі роботи. До речі, у тому ж 1928 році фото будівлі надрукували у московському журналі «Екран» із підписом «Будинок Рад в Києві». Звісно, підпис був російською мовою. Варто зазначити, що Володимирську перейменували, і вона стала вулицею Короленка.
Отже, у новобудові розмістили губернську та міську Ради профспілок. На фасаді з’явився напис «Палац Праці».
Під керівництвом Щуко в установі обладнали пишну, простору, урочисту залу, прикрашену зображеннями вождів. Там проводились засідання профспілок, лекції, концерти, кіноперегляди. У свій останній візит до Києва у 1929 році, саме у цій залі виступав поет Володимир Маяковський.
Катівня на Короленко, 33
У 1934 році столиця УРСР переїхала з Харкова до Києва. До того часу Палац праці був вільним для відвідування. Але з 1938 року все змінилось. Спершу у будівлі на Короленка знаходилось вище партійне керівництво. Згодом вищі ешелони влади в УРСР переїхали до будинку, де зараз знаходиться МІС України на Михайлівській площі. А у Палаці Праці розмістився Народний комісаріат внутрішніх справ УРСР, або НКВД. У підвалах будинку загинуло багато українських патріотів.
У 1941 році, залишаючи місто під загрозою фашистської окупації, НКВДисти замінували підвали своєї установи. Це не був поодинокий випадок, радянські війська підірвали майже весь Хрещатик і Городецького. Однак німецькі сапери розмінували будинок і не стали змінювати його призначення. В часи окупації на Короленка, 33 знаходилось гестапо. Знов підвали будівлі були заповнені «ворогами тертого рейху».
У 30-х роках на фасадах багатьох будинків, в тому числі і Палацу Праці були закріплені кронштейни для прапорів. Їх прикрасили традиційними для радянського режиму 5-кутними зірками та серпом з молотом. Так ось, німці в ці «радянські» кронштейни ставили свої прапори із літерами «SS», стилізованими під блискавку. Цю цинічну невідповідність зобразив художник Георгій Малаков.
У казематах гестапо були ув’язненні члени київського підпілля, воїни ОУН, поетеса Олена Теліга, журналісти І. Рогач та Я. Оршан, сестра Лесі Українки І.Борисова, бандурист М. Теліга, професор К. Гупало та багато інших.
Після звільнення Києва, 33 будинок знов став штабом НКВД. До речі, у післявоєнні часи його ніхто не наважувався фотографувати. В післявоєнні часи там утримувались під час слідства учасники українського опору, в тому числі і «шістдесятники».
Сучасність
В часи незалежності, призначення будинку на Володимирській,33 знов не стали міняти. Сьогодні там знаходиться Служба безпеки України.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
