100 років тому було ухвалене рішення про розширення міської межі Києва. Територія міста зросла у порівнянні з 1917 р. відразу у 2,28 рази.
Відповідно до перепису 1874 р. за Києвом було записано 127 тис. 251 чол., з яких 10 тис. 477 чол. були жителями передмість — Шулявки, Солом’янки з Протасовим Яром, Байкової гори та Деміївки із Саперною слобідкою.
У жовтні 1923 р. у міську межу Києва додалися понад сорок назв населених пунктів та ділянок приміської зони, які раніше входили до складу чотирьох районів Київської губернії:
Броварський район – Воскресенська слобода, селища Стара та Нова Дарниця, Артилерійський полігон, слобідки Кухмистерська та Печерська, слобідка Микільська, землі села Осокорки, слобідка Передмостова, село Позняки, лісництво Микільське, землі Флорівського монастиря;
Будаївський район — Олександрівська слобідка, селища Стара та Нова Чоколівка, Аеродром, село Біличі, сіножаті села Білогородки, селище Катеринівка, хутір Любка, села Романівка та Совки, Совська лісова дача, лісництва Київське та Святошинське, хутори Дехтярі та Вишневський, землі Греко-Сінайського монастиря;
Гостомельський район – хутір Берковець, село Горенка, селище Костянтинівка, село Мостище, лісництво Межигірське, хутір Микільський, цегельний завод Папірня;
Хотівський район – землі села Віта Поштова, Голосіївська пустель, острів Галерний, хутір Червоний Трактир, форт Лисогірський, село Мишоловка (Мишаловка).
