Кіно – це розвага, якою кияни насолоджуються більше ста років. Оскільки саме в 1907 році в місті відкрився для широкої публіки перший кінотеатр. Новий вид мистецтва припав до душі жителям та гостям Києва.
Перший в світі публічний кіносеанс брати Люм’єр провели 28 грудня 1895 року. А вже через рік технічна новинка з’явилась в Києві. Подивитись кіно можна було в театрі Соловцова, що тоді орендував приміщення в Августа Бергонье на розі вулиці Фундуклеївської та Ново-Єлизаветинської. Протягом трьох з половиною місяців виступи акторів поєднувались з кіносеансами.
Проте сінематограф не мав стаціонарного приміщення, він був переносним і використовувався для залучення глядачів. Сеанси проводили за однієї умови: в приміщенні повинна була бути електрика.
Причому, зміст перших картин суворо контролювався церквою та державою. Наприклад, в травні 1898 року Синод заборонив демонструвати зображення Хреста, Діви Марії та святих.
Попит народжує пропозицію. І вже в 1907 році в Києві з’явились перші кінотеатри. На Хрещатику їх було шість: «Весь світ», «Express», Р. Штремера, «Новий світ», А. Мяновського, «Oaza».
Уваги заслуговує сінематограф «Express», що належав австрійцю Антону Шанцеру. Це був підприємливий чоловік. Поляк за походженням, народився в Галіції, проте заробив капітал саме в Києві. Спершу відкрив в місті магазин жіночих суконь. Проте він побачив гарні перспективи в новому виді мистецтва і завдяки кінематографу досягнув справжнього успіху.
15 серпня 1908 році відкрився найкращий в місті театр-сінематограф «Експрес» за адресою вул.Хрещатик, 25. В той чай головною вимогою при будівництві глядацьких залів було забезпечення пожежної безпеки. Так ось, «Експрес» мав 10 виходів з партеру, завдяки чому всі глядачі могли оперативно покинути залу. Камера, де знаходився сінематографічний апарат була побудована із бетону та заліза. Тому, навіть при виникненні пожежі, вогонь би не поширився в партер.
Сама глядацька зала являла собою велике, зі смаком оздоблене приміщення. Воно було обладнане вентиляційною системою, завдяки чому всередині зберігалась комфортна температура. Фойє було прикрашене дзеркалами та гобеленами. До речі, саме там почалась традиція влаштовувати кафе з охолоджувальними напоями та легкими закусками. В 1911 році підприємець відкрив при кінотеатрі кіностудію «Експрес». В серпні 1913 року Петро Нестеров без попередньої підготовки здійснив перший груповий переліт на аероплані за маршрутом Київ-Остер-Ніжин-Київ. На борту знаходився кінооператор з кіностудії «Експрес», який зняв перший в історії авіації документальний фільм, тривалістю 30 хв. Потім це кіно з великим успіхом демонструвалось на екранах кінотеатрів Шанцера.
Через чотири роки, в 1912 Шанцер відкрив ще один кінотеатр за адресою вул. Хрещатик, 38. Він знаходився у великому будинку, вхід в театр знаходився зі сторони вулиці. Будівлю побудував архітектор Ніколаєвим. У фойє був влаштований не лише буфет, але й гардеробні. До речі, глядацька зала виглядала вельми сучасно. Він був розрахований на 1000 місць, мав розміри 26*17 метрів. Там була підлога під нахилом, крісла з відкидними сидіннями, чудова вентиляція. Окрім партеру, в кінотеатрі був ще й балкон. Єдиний мінус – невеликий екран.
На другому поверсі теж був невеличкий кінотеатр, причому там глядачів, що чекали на сеанс розважав оркестр. Саме у Шанцера демонструвались всі прем’єри. Квитки були вельми дорогим як на той час: 1-2 рублі за прем’єрні покази, 20-50 коп. за звичайні сеанси.
З ім’ям підприємця пов’язаний один гучний скандал. В 1912 році на екранах його кінотеатрів відбувся показ документальної стрічки з похорон Миколи Лисенко. Проте прощання з композитором перетворилась в стихійний мітинг киян, що підтримували український визвольний рух. Влада забила тривогу лише тоді, коли почалась демонстрація картини. Фільм був конфіскований, а кінотеатри зачинені. Ходили чутки, що Антон Шанцер є іноземним шпигуном, що знімає для ворогів секретні об’єкти.
Після революції підприємець переїхав закордон. Його кінотеатри продовжували працювати на благо більшовицького режиму. «Експрес» змінив свою назву у 20-30 ті роки на «1-ше Держкіно», і «Комсомолець України». Проте містяни за старою звичкою все одно називали його «Кінотеатр Шанцера». Коли під час другої світової війни Хрещатик був зруйнований, на місці «Комсомольця України» був зведений будинок КМДА.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
