Кінець XIX – початок XX був вельми важким періодом. Зміна століття ознаменувалась змівнлю влади в Україні. Ба, більше, зміною цінностей та ідеалів. Як жилось кращим представникам української інтилігенції того часу можна побачити на прикладі майже столітньої історії життя графині Наталії Уварової, уродженої Терещенко.
В родині Федора Терещенка 3 серпня 1890 року сталась радісна подія. Народилась донечка Наталія. На той час ім’я Терещенків було відоме у всій країні. Три брати Микола, Федір та Семен володіли цукровими, спиртовими заводами, їм належали лісопильні, льонозаводи, суконна фабрика, авіамайстерні та аеродром. Прибуток родини щорічно складав в середньому 12 млн карбованців. Причому, згідно заповітом їх батька Артемія, 80% прибутку вони витрачали на меценатство та благодійність.
Дітей виховували на родинних традиціях, їх вчили шанувати щоденну працю та турбуватись про інших. Наталка була найменшою дитиною Федора та Надії Хлопкової. Дитинство дівчинки пройшло в розкішному батьківському будинку. Зараз там знаходиться Державний музей російського мистецтва. Вона отримала гарну освіту, була вправною наїздницею. Дівчинка відрізнялась норовливим характером, вона чинила так, як вважала за потрібне. Наталія відмовилась йти за батьковими стопами, натомість пішла вчитись до акушерської школи.
Федір Артемійович вирішив побудувати для дочки садибу у Турчинівці. До речі, керувати завершенням будівництва розкішного маєтку дівчині довелось самотужки через смерть батька.
Початок XX століття. Наталія Терещенко одна із найбільш бажаних наречених: красуня, багата, іменита, освічена. В 1910 році вона одружилась з Сергієм Уваровим. Чоловік був нащадком графського роду, ватажком дворянства Бердичівського повіту Волинської губернії, талановитим піаністом, цінителем мистецтва.
Наталія була заповзятливою жінкою. Вона встигала вирішувати багато справ, ростити дітей та керувати будівництвом родинних маєтків. В родині було двоє дітей: дівчинка Наталія та хлопчик Сергій. Після того, як завершилось будівництво палацу в Турчинівці, Наталія у 1911 році придбала ділянку землі на Липській вулиці. За її задумом там повинне було бути побудоване розкішне родинне гніздо Уварових.
Проект замовили архітектору Павлу Голландському, який вже до того багато будував доля родини Терещенків.
Згодом на вулиці з’явився новий маєток, що відповідав високому статусу родини. Він був декорований в стилі ампір, фасад прикрашали колони, а над входом був невеличкий балкон.
Внутрішнє оздоблення обирала сама графиня. Вона контролювала всі дрібниці, обирала навіть ручки для дверей. У вестибюлі білі мармурові сходи ведуть до холу, де донині збереглись столітні інтер’єри з художньою ліпкою, розписами.
У залі, який називають “Золотим” влаштовувались бали. На стелі два купідони грають з легкою тканиною на фоні рожево-блакитного неба із сірими хмаринками. Зала прикрашена ліпниною у формі музичних інструментів. А з парадної зали можна було вийти у затишний сад з терасою.
На фасаді маєтку розміщена скульптура богині Артеміди з ланню, а в кутку тієї ж стіни знаходився герб сім’ї Уварових.
До речі, Артеміда зображена на фасаді невипадково. Річ у тому, що Наталія створила та опікувалась гінекологічним відділенням в Олександрівській лікарні.
У цьому будинку гостювала в 1916 році княгиня Ксенія Олександрівна Романова.
Також родині Уварових належав маєток у Ворзелі. Причому, графиня ніколи не відмовляла місцевим жителям в наданні фахової медичної допомоги. Зараз у будинку розміщений невеличкий музей.
Настав буремний 1917 рік. Граф Уваров виїхав за кордон, а Наталія лишилась в Україні. Проте, маєток на Липській вулиці продали Миколі Попову, а сама графиня виїхала до будинку в Турчинівці. А в 1918 році туди навідались більшовики. Це не дивно, багата, розумна графиня уособлювала все, проти чого вони боролись. Проте захопити Наталію Федорівну в них не вийшло. За легендою, вона зустріла їх в одязі служниці, обіцяла піти покликати хазяйку, вийшла через чорний хід, осідлала коня та втікла на ньому, покинувши все.
Уварова зустрілась з родиною у Лондоні. Пізніше вони оселились в Парижі. Родина стикнулась з певними фінансовими труднощами. Забезпечувати дружину та дітей повинен був Сергій Уваров. Проте, на відміну від Наталії, у нього не було підприємницького хисту. Він працював тапером в кінотеатрі, грав в аматорській театральній групі. Почались сварки, непорозуміння. Все це в 1927 році завершилось розлученням.
Наталії на той час було 33 роки. Її брат Федір Терещенко одного разу познайомив жінку з графом Луї де Гвідоном. Він був красенем, пілотом, мав титул і чималі статки. Шлюб з Луї виявився щасливим. Пара прожила разом до самої смерті у 1987 році.
Автор: Марина Пєтушкова
для Київ Інформ
