Гуляючи вулицею Ярославів Вал, ви неодмінно помітите видовищну будівлю в мавританському стилі. Це Караїмська Кенасса, побудована архітектором Владиславом Городецьким на замовлення Соломона Когена. Хто ж такий був Соломон Коген, що мав змогу замовити найвідомішому архітектору Києва таку цікаву будівлю?
Соломон Коген народився в Євпаторії. Його батько займався табачною справою і маленький хлопчик з дитинства допомагав на підприємстві. Проте в Криму заробити статки на цій справі було неможливо. Велика конкуренція, низькі ціни. Тому в 1860 році Соломон разом з другом Юфудою Шапшалою поїхав до Києва. У нього була ціль: заробити капітал на продажі папірос. Існувало лише декілька проблем. У молодих бізнесменів не було багато грошей для старту, і папіроси це був невідомий, ще не популярний товар. Люди у столиці зазвичай нюхали табак, або курили його через трубку.
Коген та Шапшан спільно відкрили невелике підприємство по вичинці турецького табаку та сигар. Там працювало не більше 20 людей, враховуючи власників. При фабриці був відкритий невеличкий фірмовий магазин. Бізнесмени для реклами свого товару скористались з політичної ситуації в Російській Імперії. Почались реформи, було відмінено кріпостне право, з`являлась нова мода. Папіроси позиціонувались як виклик старому укладу, нехай консерватори курять трубку, прогресивна молодь обирає нове. При цьому, ціна на новомодний товар була досить низькою. Пачка, в якій було 20 папірос вартувала 5 копійок (для порівняння стільки ж коштувала чашка чаю в трактирі). Ба більше, магазин розташовувався на Хрещатику, в будинку аптекаря Зейделя.
І їм вдалось. Вже в кінці XIX століття молодь з папіросами в руках стала звичним явищем на київських вулицях.
Соломон Коген створив новий ринок і став там королем.
У травні 1874 року Коген придбав нарізний маєток. Верхня частина будинку виходила на Ново-Єлизаветинську (Пушкінську), 7, а нижня – на Хрещатик, 36. На Ново-Єлизаветинській знаходилась фабрика, а на Хрещатику був фірмовий магазин та будинок володаря. Пізніше для ще одного відділення фабрики Соломон купив 2-поверхову будівлю на Михайлівській вулиці. Підприємство випускало паперові гільзи, махорку, табак, сигари. Але головною продукцією залишались папіроси.
До 1885 року в Києві працювало вже 13 табачних підприємств, проте найкращою та найбільшою була фабрика Соломона Когена. Її оборот складав 650 тис. руб, а працювало на фабриці 251 особа. До речі, її головним конкурентом було підприємство “Брати Коген”, яким володів брат Соломона.
Проте підприємець не забував про благодійність. В рідному місті він заснував ремеслене училище на 40 учнів. Це коштувало йому 150 тис. руб. Таку ж суму він пожертвував він імені своєї дружини для школи караїмських дівчат.
В 1887 році Коген важко захворів, його частково паралізувало. І він вирішив подарувати київським караїмам храм. Проект замовили Владиславу Городецькому. Будівництво почалось в 1889 році, але до освячення кенаси підприємець не дожив. Він помер в 1900 році у віці 60 років.
Соломона Когена поховали на караїмському кладовищі в районі Звіринця. На жаль, могила не збереглась. В радянські часи кладовище було знищене більшовиками.
До речі, караїмська кенаса з 1920 року не використовувалась за свої прямим призначенням. Там була розміщена установа політпросвіти, будинок народів Сходу, ляльковий театр, кінотеатр “Зоря”, а з 1981 року – Будинок актора.
Автор: Марина Пєтушкова
для Київ Інформ
