В цей день, 6 листопада 59 років тому була введена в експлуатацію станція метро «Дніпро». На той час це була кінцева станція першої Святошинсько-Броварської лінії. І багато в чому «Дніпро» був унікальним.
Перш за все, цікава конструкція станції. Вона знаходиться на естакаді поперек Набережного шосе, має платформи берегового типу. З однієї сторони знаходиться пагорб, вглибину якого біжать рейки до станції «Арсенальна», а з іншої – міст Метро.
Фото: https://tov-tob.livejournal.com/
Над станцією працювала команда архітекторів у складі С. Павловського, Г. Гранаткіна, А. Ігнащенко, П. Красницького та С. Крушинського. Крім того, приймали участь конструктори Г. Фукс, Л. Новоборський та Б. Ігнатюк.
Платформа станції «Дніпро» скаладається із залізобетонних балок для установки який створили невелику естакаду, що була обладнана двома лебідками.
Це єдина в Києві відкрита станція метро берегового типу. Від платформ міст Метро відділений вертикальними конструкціями із скла та бетону, на яких стоять дві великі монументальні скульптури «Мир» та «Праця». До речі там знаходяться додаткові входи та виходи на станцію але зараз вони не використовуються.
Але найцікавішим елементом станції «Дніпро» було поворотне коло. Це дійсно унікальна конструкція. При проектуванні лінії метро перед конструкторами повстало питання, де ж розмістити депо, яке повинне було обслуговувати лінію. Спершу воно повинне було бути біля станції «Шулявка». Але глибина цієї станції виявилось більшою, ніж планували. Тож депо розмістили на Дарниці.
Транспортувати потяги зі станції метро «Вокзальна» виявилось неможливо. проте вихід знайшовся. Зі станції «Дніпро» за допомогою невеликою трамвайної лінії, потяги переїздили на залізничні рейки і вже по ним їхали в Дарницьке депо. А невеликий ремонт виконували в майстернях, що були поряд зі станцією. Для переміщення вагонів з естакади до трамвайної лінії, було створене поворотне коло з підйомником.
Як це все функціонувало? З депо потяг їхав на залізничну станцію «Дарниця». Звідти він вирушав до станції метро «Дніпро». По дорозі потяг змінював залізничні рейки на трамвайні. Ними він перетинав Дніпро по мосту Патона, далі їхав вздовж набережної до самої станції метро.
Лівіше від станції знаходилось депо технічного огляду. Там потяги перевіряли перед рейсом. А далі вагон заїжджав на поворотне коло, яке повертало його на 90 градусів. Потім коло підіймалось і доставляло вагон на естакаду. Вагони їхали в оборотні тупіки станції «Арсенальна», де й формувались потяги.
За два роки до 1962 підйомник здійснював 630 повних циклів спуску/підйому. Коли побудували станцію «Дарниця» вся ця конструкція стала непотрібна і її демонтували. Деякі частини поворотного кола використані в депо «Дарниця».
Раніше станція була покрита асфальтом, але зараз – плиткою. Довжина платформи станції одна з найдовших в київському метро – 124 метри.
Зараз «Дніпро» це лише одна з не надто популярних та завантажених станцій червоної лінії метро. Але в неї цікаве минуле.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
