Любите дивитись фільми про історії успіху звичайних людей? Не треба ходити далеко, в Києві була особа, яспіх якої дійсно вражає. Григорій Гладинюк, купець 1-ї гільдії, володар успішних готелей в центрі міста.
А народився в 1833 році він у родині кріпостних на Волині, містечко Базалія. І його доля була б такою ж як і у тисяч інших кріпостних (три дні важкої праці на панщині, три дні на себе). Проте, завдяки відміні кріпостного права у Григорія з`явився шанс. І він його використав.
Молодий юнак приїхав до Києва, де пішов працювати підсобним працівником на кухню у готелі “Європейський”. За шість років жорсткої економії, Григорій зумів заощадити значну кількість грошей та досконало вивчити готельну справу.
В 1877 році володарка дешевого готелю неподалік Бесарабки вирішила здати його в аренду. В 1878 році керувати ним став Григорій Гладинюк. Він переробив номери, а замість дешевого трактиру відкрив хороший ресторан. За декілька років молодий підприємець став вельми успішним.
Настільки що в 1883 році зміг придбати велику земельну ділянку з будівлями на році Фундуклеєвської (Богдана Хмельницького) та Ново-Єлизаветинської (Пушкінська) вулиці. І побудував там трьохповерховий готель. Заклад швидко став популярним серед людей різного достатку, там часто зупинялись театральні артисти. Крім помірної ціни, клієнтам пропонували відвідати ресторан, де подавали гарну їжу. До речі, саме Гладинюк першим у Києві започаткував послугу трансферу. Гостей столиці чекав на вокзалі екіпаж, який допомагав приїзжим знаходити притулок в незнайомому місті.
Крім готельного бізнесу, підприємець успішно вкладав гроші в нерухомість. І його статки були вражаючі. 400 тисяч рублів капітал, готель на Фундуклеївській (оцінений в 500 тісяч рублів), два маєтка в Волинській області, а також близько 300 тисяч рублів, що були призначені для благодійних цілей). В Києві він жертвував значні суми на будівництво та обслуговування дитячого притулку-яслів для малюків, покинутих батьками. Для цих цілей було виділено близько 60 тисяч рублів. На жаль заклад не вдалось відкрити. Під час першої світової війни приміщення були використані в якості госпіталю, а з 1920-х років там знаходився інститут цукрового буряка.
До речі, Григорій не забував про своє коріння. У рідному містечку за його коштом було побудовано лікарню. Утримувалась вона також за рахунок Гладинюка.
В 1911 році Григорій помер від астми. Згідно заповіту всі його статки повинні були піти на благодійність. Мецената поховали на Байковому кладовищі. В 1915 році міська влада своїм коштом встановила на могилю капличку, з мраморним бюстом Гладинюка в центрі. На жаль, ні могила, ні пам`ятник не зберіглись. За чутками, в 1967 році в ній поховали Павла Тичину.
Лише в 2015 році на стіні Інститут цукрового буряка з`явилась перша меморіальна табличка, де вказано про заслуги мецената перед містом, про яке він так турбувався.
