Історія про те, як в Києві промисловці заснували торгову біржу

DSC06925-scaled-1.jpg

Київ, другої половини XIX століття мав великий потенціал. Вдале географічне розміщення, бурхливий розвиток залізниці, а ще пристойна кількість дійсно багатих підприємців, що хотіли стати ще заможнішими.

І ось одного разу у 1862 році Микола Бунге і Йосиф Завадський надіслали до Міської Думи запит на створення купецької біржі. Що це були за люди, і чому їх думка вартувала уваги? Микола Бунге  був управляючим Контори Державного банку, а Йосиф Завадський – міським головою.

Запит був підготовлений ґрунтовно, там були викладені всі причини нагальності створення такої фінансової установи та переваги, які отримає місто. Був розроблений проект Положення про купецьку біржу.

Звісно, Міська Дума його затвердила. І 19 жовтня 1863 року пройшла перша зустріч найбагатших людей міста, які постановили вибрати спеціальних комітет, що займеться організаційними питаннями. Туди увійшли 7 купців, головою обрали Завадського.

Однак такі справи швидко не робляться, підготовка тривала два роки і нарешті 5 листопада 1865 року був остаточно затверджений Устав купецької біржі.

Спершу новій установі виділили приміщення в Контрактовому домі та був відкритий список для бажаючих вступити в біржове товариство. Багатообіцяючий початок, проте довгий час біржа фактично існувала лише на папері. За три роки туди вступили лише 79 осіб.

Тут варто згадати, що біржу створювали талановиті бізнесмени: підприємці, купці, банкіри. Тобто люди, що вміють приймати правильні рішення, де інші бояться, бути наполегливими, де інші відступають та бачити можливості, де інші їх не помічають.

Тому у 1869 році 23 члена товариства зібрались і вирішили діяти. Вони обрали безпосередньо біржовий комітет та його голову. Ним став купець першої гільдії Микола Хряков. Це був непересічний підприємець. Виходець зі звичайної селянської родини, він зумів влаштуватись в Києві в одну з фірм, що торгувала цукром. Під час своїх робочих подорожей Микола познайомився з багатьма володарями цукрових заводів. Під його керівництвом було збудовано багато цукрових підприємств, він заснував пивний завод на Подолі. Був відомим меценатом, зокрема організував збір коштів на будівництво в Києві Політехнічного інституту, підтримував мистецтво.

Микола Хряков

Але повернімось до біржі.  Кімнатки в Контрактовому домі теж було недостатньо, тож вирішили придбати приватний будинок на Набережно-Хрещатицькій, проте в останній момент володар дому дав заднього.

До справи взявся Микола Бунге. Він зумів законно оформити безоплатну передачу товариству ділянки землі, що була біля Держбанку. До речі, колись банк займав невелику двоповерхову будівлю, пізніше для нього Олександр Кобельов збудував фантастичний палац трохи вище по Інститутській.

Микола Хряков звернувся до членів біржового товариства із закликом здати кошти на будівництво. Він не обмежився лише словами і перший вніс 500 рублів, вельми велику на ті часи, суму.

Проект склав Олександр Шилє. У січні 1873 року будівля київської біржі була нарешті відкрита.

Установа працювало щоденно, крім неділь та святкових днів. Навколо товарної біржі консолідувалась вся торгівельна та промислова еліта Правобережної України. Серед членів товариства були Терещенки, Бродські, Браніцькиі, Ярошинські – та інші відомі прізвища тих часів.

В концертному залі біржі довелось виступати блискучому піаністу Антону Рубінштейну, там виставлялись картини Айвазовського.

Йшов час, кількість членів товариства збільшувалась, і невеликої операційної зали вже було недостатньо.

А тоді ще й будівлю Міської Думи перенесли на Хрещатик. Тож біржовики одноголосно вирішили перенести свій храм торгівлі ближче до головної вулиці місті. І у 1882 році було куплене місце на розі Хрещатика та Інститутської.


Цього разу проект розробив Георгій Шлейфер, відомий своїм першим в Києві хмарочосом. У 1886 році біржа запрацювала прямо на Хрещатику.

Там завжди було велелюдно. Причому за останніми новинами слідкували не лише члени біржового товариства, але й мілкі гравці. Вони часто обговорювали справи в кондитерській «Семадені» навпроти, і навіть малювали довгі стовпчики цін прямо на столах.

А що з минулим будинком? Він теж не лишився закинутим. Там відкрився Земельний банк.

Київська товарна біржа перестала працювати в часи СРСР. Там де планова економіка – немає місця вільним торгам. Будівля на розі Хрещатика та Інститутської згоріла, коли радянські підпільники підірвали Хрещатик.

А ось старому будинку пощастило більше. Там був клуб Ради Міністрів. І до речі, звідти часто проводжали в останню путь важливих чиновників з ЦК, дім навіть називали деякий час «Будинок покійника».

Зараз там Клуб кабінету міністрів України.

Автор: Марина Пєтушкова 

 

Присылайте нам интересные фотографии, происшествия, дтп, афиши, проблемы с ЖКХ, а так же рекламные предложения на почту: kievinform.com@gmail.com Сделаем наш город лучше вместе!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Top