Саксаганська вулиця – одна із найбільш красивих та цікавих в Києві. Вона виникла у 1830-х роках. За всю свою історію вулиця декілька разів змінювала назву. З 1888 до 1919 вона називалась Маріїнсько-Благовіщинською.
Чому ж така назва? Перша частина назви виникла через Маріїнське товариство сестер милосердя, яке було організоване у 1878 році. А частина «Благовіщинська» з`явилась, коли була побудована однойменна церква.
В Києві мешкали релігійні люди, причому більшість з них були православними. Але на Паньківщині не було великого, зручного храму. Мешканці району мусили ходити або на Галицьку площу у Залізну церкву, або у Троїцьку на сучасній Великій Васильківській.
Тож місцеві мешканці ще у 1876 році вирішили збудувати церкву. Оголосили збір коштів. За 10 років їм вдалось зібрати 18 тисяч рублів. Цього було мало.
Допоміг Іван Толлі. Це був один із найвидатніших київських мерів. Мів сам мешкав на початку Караваєвської вулиці (сучасна Льва Толстого). Толлі вніс у церковний фонд величезну суму у 75 тисяч рублів.
Нарешті грошей було достатньо. Частину коштів навіть передали на будівництво церкви святої Марії Магдалени, що знаходилась біля сучасної станції метро «Політехнічний інститут».
Закладка релігійної споруди відбулась 11 травня 1885 року. Проект розробив архітектор Володимир Ніколаєв. Будівництво тривало трохи більше 2 років.
Освячення Благовіщенської церкви відбулось 11 вересня 1887 року. Місцеві мешканці отримали велику, красиву церкву, а вулиця – нову назву Маріїнсько-Благовіщенська.
Настоятелем став отець Михайло Вишневецький. Храм мав два бокових вівтаря: святого Іоанна Предтечі та святого Миколи Чудотворця. У 1912 році на дзвіниці встановили 3-х тонний дзвін. А через два роки при Благовіщенській церкві було створено перше в Києві церковно-парафіальне братство, що займалось виховною роботою та благодійністю.
Церква не пережила комуністичної антирелігійної кампанії. У 1935 році, як і багато інших храмів, цей було розібрано на цеглу. А вже через 85 днів на місці храму було збудовано школу. Зараз це Ліцей податкової та рекламної справи №21.
Вціліла лише будівля церковної школи, зараз там ветеранська організація.
Ось так колись найбільша церква Паньківщини перетворилась на школу. На жаль, така історія для Києва зовсім не унікальна.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
