Революція на граніті. Як відбувався перший Майдан у Києві

Двадцять вісім років назад сталась подія, яка істотно змінила історію України. Саме 17 жовтня 1990 року переможно завершилась Революція на граніті. Головним способом боротьби було студентське голодування. Протести тривали протягом 16 днів, з 2 жовтня. 

Що передувало Революції на граніті

Починаючи з 1985 року на території України почали виникати націоналістичні організації. Особливо активно у цьому процесі приймали участь студенти. До 1990 року було створено Народний рух України, Українську Гельсінську спілку, Українську студентську спілку, Студентське братство.

На виборах до Верховної Ради УРСР парламентська більшість утворилась із комуністів. Дві третини депутатів були саме із правлячої партії. Така ситуація не влаштовувала українців.

І тоді представники УСС вирішили діяти. До них приєдналось Студентське Братство Львівщини.

голодовка

Підготовка до акції

Така масштабна акція не могла бути успішною без ретельної підготовки. Лідерами стали Олесь Доній (голова київською УСС), Маркіян Іванишин (голова львівського Студентського брацтва)та Олег Барков (голова Дніпродзержинської УСС).

Про день проведення та методи впливу на владу домовились одностайно. Кияни висунули три основні вимоги:

  • Перевибори ВР УРСР;
  • Недопущення підписання нового союзного договору;
  • Націоналізація майна КПУ.

А львівські студенти запропонували додати ще два пункти:

  • Відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола;
  • Повернення на Україну всіх українських солдатів, та у майбутньому проходження військової служби виключно на території України.

Всі ці вимоги були схвалені та прийняті. Під час підготовки організатори побоювались витоку інформації, тому місце проведення акції трималось в таємниці аж до самого початку.

Голодовка

16-ти денна революція

2 жовтня

О десятій годині на площу Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) прийшло декілька десятків студентів та оголосили про початок голодування, висунули свої вимоги. До першої группи входили лише хлопці, оскільки були побоювання, що влада застосує силу. Весь день активісти просиділи на спальниках, тримаючи в руках плакати з гаслами. За готелем «Москва» (зараз «Україна») стояло декілька десятків міліцейських автомобілів та автобусів. О 20-ій годині мітингарі звели намети, на площу почали підходити люди. До кінця дня кількість протестувальників сягала 108 чоловік. Опівночі місцева влада видала рішення, в якому дозволяла проведення на площі масових заходів.

Голодовка

3 жовтня

Зранку до мітингарів прийшли представники влади. Вони запросили керівників акції на розмову. Доній, Барков та Іванишин  оголосили вимоги.

Крім того в цей день було організоване наметове містечко. Всі учасники протесту пройшли реєстрацію, та по черзі відвідали 14 лікарню. Медики надавали мітингарям допомогу у разі необхідності, щоденно робили аналіз крові на цукор. До вечора на площі стояло 49 наметів, та голодувало 137 людей.

Голодовка

4 жовтня

Почали приїздити студенти з Івано-Франківська, Рівного, Сум, Вінниці, Полтави, Тернополя, Дрогобича. Приєднувались кияни. Кількість учасників акції збільшилась до 151 людини.

Голодовка

5 жовтня

У табір приїхав Леонід Кравчук. Він виголосив промову, в якій, за словами учасників голодування, було мало конкретики. Проте цю зустріч транслювали по телебаченню. Це було важливо, оскільки люди зрозуміли, що в акції приймають участь не екстремісти та терористи, а просто студенти.

Того дня у переважної більшості голодуючих підвищилась температура.

Голодовка

6 жовтня

Це був небезпечний день. У палаці «Україна» відбулись збори учасників Другої світової війни. На місці сучасного ТЦ «Глобус» стояв пам`ятник Леніна. Ветерани планували пройти ходою до Жовтневої площі, змести наметове містечко та покласти квіти комуністичному вождю. Проте на захист студентів вийшло до 50 000 киян, та й самі мітингувальники не збирались так просто здаватись. В результаті біля пам`ятника з`явилось лише два одинокі букети.

Голодовка

8 жовтня

Цей день став початком кінця комуністичної партії в Україні. На засідання Верховної Ради спеціальна комісія доповіла, що кількість протестувальників зросла і сягає 158 осіб. Їх стан невпинно погіршується, хвороби, холод можуть призвести до трагедії. Депутати на це відреагували сміхом та оплесками. Сессія ВР транслювалась по телебаченню. І у цей день по всій республіці люди масово виходили з лав КПРС.

Тоді ж наметове містечко відвідав Олесь Гончар, висловив їм свою підтримку та також покинув ряди правлячої партії.

Голодовка

9 жовтня

Студентська делегація та представники ВР провели зустріч. Представники мітингарів висунули свої вимоги, проте не почули у відповідь ніякої конкретики.

Голодовка

10 жовтня

У студентів з`явилась підсилювальна радіоапаратура, мітинги стали більш масовими. Леонід Кравчук поставив на голосування питання про висловлення недовіри Віталію Масолу. Проте депутати не проголосували це рішення.

Студенти заблокували Держтелерадіо УРСР. Туди прийшли депутати від опозиції, їм дали слово. Після цього 9 опозиційних депутатів почали голодувати на підтримку студентів. Пізніше 25 працівників держтелерадіо вийшли з КПРС та написали заяву про департизацію засобів масової інформації.

Голодовка

11 жовтня

У Будинку Профспілок лідери наметового містечка провели прес-конференцію, де повідомили, що влада не збирається виконувати їх вимоги. І тому революція стане більш рішучою.

Голодовка

12-14 жовтня

Протестувальники почали проводити зустрічі із студентами у ВНЗ Києва. В результаті вже о десятій годині на Хрещатику зібрався студентський мітинг. До акції непокори приєднувалась молодь із Києва, Львова, Тернополя, Івано-Франківська. Хрещатик повністю перекрили.

Голодовка

15 жовтня

Із різних частин Києва рушили студентські колони. Мітингувальники оточили Верховну Раду з боку Грушевського. Почався велелюдний мітинг. Державну установу оточили кордоном міліції, були підтягнуті водомети.

Доній
Олесь Доній

Студенти почали натиск. Кордон міліції було прорвано. В результаті делегатів мітингувальників запросили всередину будівлі. Олесь Доній з трибуни Верховної Ради висунув умови щодо прямого ефіру тривалістю в одну годину та недоторканості учасників протесту. Вимоги задовольнили.

Тоді колона розділилась. Частина людей залишилась під ВР, частина повернулась у наметове містечко. А інші на чолі с Донієм рушили до червоного корпусу університету ім. Шевченко та захопили його. Над корпусом замайорів жовто-блакитний стяг.

Був проведений прямий ефір.

16 жовтня

Вранці біла Верховної Ради утворилось друге наметове містечко, там було 11 наметів та 45 голодуючих.

До протесту долучились 18 українських університетів, 22 технікумів, 2 училища та 18 шкіл. Був проведений ще один мітинг під стінами ВР. З`явились наметові містечка у інших українських містах.

Голодовка

17 жовтня

У Верховній Раді проголосували за постанову ««Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року» № 402-XII».

Вона мала такий текст:

  1. Стосовно проведення нових виборів:

Впродовж другої сесії Верховної Ради УРСР прийняти Закон про референдум в Українській РСР, Закон про громадські об’єднання та організації в Українській РСР, Закон про статус народного депутата Української РСР, передбачені порядком денним, та Закон про вибори в Українській РСР на багатопартійній основі.

В 1991 році провести в Українській РСР народне голосування (референдум) з питання довіри Верховній Раді Української РСР 12-го скликання і за його результатами вирішити питання про проведення нових виборів до кінця року.

  1. Стосовно військової служби громадян України:

Забезпечити проходження строкової військової служби громадянами України поза межами республіки тільки за добровільною згодою громадянина.

З цією метою до 31 грудня 1990 року прийняти Закон про проходження строкової військової служби громадянами України на території республіки, Закон про альтернативну військову службу, а також утворити необхідні державні органи.

  1. Стосовно націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ на території України:

Відповідно до постанови Верховної Ради УРСР від 15 жовтня 1990 року [10] розглянути на сесійному засіданні висновки Державного арбітражу УРСР, Міністерства юстиції УРСР і Державного комітету УРСР по економіці у питання щодо націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ на території України і до 1 грудня 1990 року утворити тимчасову комісію Верховної Ради УРСР з цього питання.

  1. Стосовно Союзного договору:

Згідно з Зверненням Президії Верховної Ради УРСР, схваленим Верховною Радою УРСР 15 жовтня 1990 року, спрямувати всі зусилля Верховної Ради УРСР на стабілізацію політичної і економічної ситуації в республіці, на побудову правової суверенної Української держави, прийняття нової Конституції республіки, і поки цього не досягнуто, укладення Союзного договору вважати передчасним.

  1. Стосовно відставки Голови Ради Міністрів УРСР:

Взяти до відома повідомлення Голови Верховної Ради УРСР Кравчука Л.М. від 17 жовтня 1990 року стосовно відставки Голови Ради Міністрів УРСР Масола В.А. і вирішити це питання у порядку, передбаченому статтею 97 п. 9, статтею 108 п. 4 Конституції УРСР [11].

З метою створення правової основи для виконання цієї постанови до 30 листопада 1990 року привести діючу Конституцію УРСР у відповідність з положеннями Декларації про державний суверенітет України.

«ЗА» було 314 голосів, «ПРОТИ» – 38.

Голодовка

Студенти припинили голодування, розібрали наметове містечко та звільнили університетські корпуси.

18 жовтня був проведений святковий мітинг.

«Революція на граніті» унікальна тим, що її повністю організували та контролювали молоді люди, без участі політиків.

 

Автор: Марина Пєтушкова

Для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора

 

 

Next Post

Без політики: історія будинку українського парламенту

Пн Жов 22 , 2018
Будівля Верховної Ради це, безсумнівно, центр політичного життя України. І всередині будинку, і під його стінами щодень вирують справжні пристрасті. Історія будинку Верховної Ради починається у 1934 році. Саме тоді столицею УРСР став Київ. Виникла потреба у головній урядовій будівлі. В 1936 році був об’явлений конкурс на кращий проект будинку, […]
Верховна рада

Можливо ви пропустили?