Такими постали Золоті ворота: як виглядала візитівка Києва у 19 сторіччі

Золоті ворота є однією з культових візитівок столиці. Це головна брама стародавнього Києва, що й досі збирає довкола себе велику кількість не лише гостей столиці, а й місцевих мешканців.

Золоті ворота мають тривалу та не менш цікаву історію, велика кількість подій якої зосереджена саме в XIX столітті.

“Апостроф“, посилаючись на фото Facebook-групи “Спрага”, розкаже та покаже Золоті ворота у 1850-х роках.

Зокрема до цього фото залишили наступний допис:

“Золоті ворота. З літографії Василя Тімма, 1858 рік”.

Золоті ворота були одними з трьох великих міських воріт, що були зведені ще при Ярославі Мудрому. Їх спорудження, наряду з будівництвом Софійського собору, було описано в “Повісті временних літ”. Після монгольської навали в грудні 1240 року та до XVI століття письмові джерела не згадують про Золоті ворота. Втім, документи XVI—XVII століть вказують на те, що ворота вже були частково зруйновані. Мартін Ґруневеґ, купець і мандрівник зі Львова, згадував у 1584 році:

“Золоті ворота ще стоять, але переважна частина їх поруйнована…”.

Перед Золотими воротами були зведені земляні оборонні споруди, де розміщувалися військові гарнізони. До середини XVIII століття вони виконували функцію оборони міста у складі фортифікаційного комплексу, після чого їх було частково засипано землею, щоб запобігти подальшому руйнуванню.

З 1820-х років розпочалася епоха археологічних досліджень Києва, і одними з перших об’єктів для розкопок стали Золоті ворота. У 1832 році імператор Микола І визнав руїни вартими збереження, що дало старт фінансуванню розкопок з державного бюджету з наступного року. Ось якими були Золоті ворота в 1870-ті роки.

Під час розкопок було виявлено дві паралельні стіни — східний пілон довжиною 25 метрів та західний, довжиною 13 метрів, з висотою приблизно 8 метрів. Внутрішні сторони стін були прикрашені пілястрами та невеликими нішами, а техніка мурування споруди нагадувала ту, що була використана при будівництві Софійського собору.

25 червня 1834 року Золоті ворота були урочисто відкриті, освячені та підсвічені. Для збереження пам’ятки вживалися заходи: верх стін було оброблено вапняним розчином, а зверху покрито шаром дерну. Надалі були вжиті інші заходи для посилення збереження руїн: проведено реставрацію давньої мурівки на певних ділянках, побудовано підпірні стіни, встановлено металеві арматурні з’єднання, а довкола об’єкта встановлено огорожу з чавуну.

Завдяки таким заходам Золоті ворота збереглися до наших днів. Проте, попри всі зусилля, пам’ятник продовжував страждати від впливу погоди, що викликало занепокоєння серед дослідників. Вже в 1970-х роках було ухвалено рішення збудувати над руїнами павільйон, який би не лише захистив їх від руйнувань, але й допоміг відтворити первісний вигляд конструкції. Проте ще у 2 половині та в кінці XIX століття брама мала наступний вигляд.