Найважливіший день в українському парламенті. Як приймали Конституцію України

28 червня – це особливий день для нашої країни. Саме тоді у 1996 році держава Україна отримала Конституцію. То було найдовше засідання Верховної Ради, воно тривало 23 години.

У залі засідань в той день було різне: суперечки, бійки, переговори, домовленості, компроміси та піднесення. О 9:18 28 червня депутати прийняли Конституцію України.

А про добу, яка передувала тій події, давайте поговоримо детальніше.

Варто зазначити, що прийняття головного закону країни було одним із найбільш нагальних питань. Перші чотири роки після прийняття незалежності Україна керувалась законами УРСР, прийнятими ще у 1978 році. Це було неприйнятно.

Тим більше, щоб проект Конституції, який пропонував прийняти Леонід Кучма, перетворив би Україну на президентсько-парламентську республіку. При чому, слово «парламентська» було б там лише для краси. Депутати Верховної Ради та Кабінет міністрів з цим були категорично не згодні.

Кучма діяв рішуче. 26 червня 1996 року на засіданні РНБО було прийнято рішення про проведення референдуму, де мали б ухвалити президентський варіант головного закону держави.

Парламентарі повинні були швидко запобігти цьому. Того ж вечора делегація депутатів після зустрічі з президентом Кучмою домовилася про останній шанс, останню спробу проголосувати за свою версію Конституції.

Тож 27 червня 1996 року почався найдовший робочий день в історії Верховної Ради.

О 10 годині ранку спікер Олександр Мороз відкрив пленарне засідання. Розуміючи безвихідь ситуації, депутати погодились працювати без обіду і до переможного кінця. Спікер навіть заспокоїв їх, повідомивши, що рух транспорту буде продовжено до завершення засідання. Забігаючи наперед, варто сказати, що народні обранці таки змогли дістатися дому, але вже за допомогою ранкового транспорту.

Порядок роботи був наступним: біля трибуни Михайло Сирота. Він вголос зачитував кожну статтю майбутньої Конституції. Парламентарі голосували.  Якщо набиралося більше 300 голосів, стаття приймалась. В іншому випадку вносили правки та голосували повторно.

Звучить просто. Та насправді, це була дуже виснажлива доба.

Суперечки виникали з приводу різних питань. Починаючи з того, як називати парламент і закінчуючи тривалістю робочого дня жінок.

Було декілька кризових моментів, коли здавалось, що прийняти Конституцію не вдасться. У 1996 році депутати могли не лише засідати у Верховній Раді, але й працювати в Кабінеті міністрів. Вночі о 2 годині ночі надійшло повідомлення, що збирається негайне виїзне засідання уряду. Частина депутатів покинула сесійну залу. Голосування опинилось під загрозою, без 300 голосів не можна було приймати статті Конституції.

Тоді спікер Олександр Мороз запропонував ухвалити постанову, згідно з якою депутатів, що покинули тієї ночі свої робочі місця після прийняття Конституції позбавлять мандатів. Це подіяло, депутати-працівники Кабміну повернулись назад.

Інша криза виникла, під час обговорення державного прапору. Націоналісти підтримували синьо-жовтий стяг. Комуністи були проти. Лунали пропозиції щодо малинового прапору козаків чи синьо-жовто-червоного триколору.

1. Питання щодо адміністративного статусу Криму викликало запеклі суперечки. Націонал-демократи пропонували перетворити півострів на звичайну область без особливих прав. Вони побоювались реваншу проросійських сил. Ліві переконували Раду надати Криму автономію та дозволити ухвалювати власні закони.

Ці два питання розглядали більше трьох годин. Нарешті, після сьомої години ранку прийняли компромісне рішення: синьо-жовтий державний прапор, та автономія Криму.

Останні суперечки виникли щодо створення нового державного свята. Були пропозиції святкувати День Конституції протягом двох днів: 27 та 28 червня. Але згодом, враховуючи, що в цей період у сільській місцевості розпал робіт, вирішили залишити святковим лише один день, а саме 28 червня.

Після того, як всі статті були ухвалено, до зали зайшов Леонід Кучма. Вже при ньому голосували про прийняття Конституції в цілому. Голоси «За» віддали 321 депутати.

Чинний президент привітав усіх присутніх та вибачився таким чином: “Я хочу перед вами вибачитися за те, що я, може, не зовсім коректно стимулював цей процес”.

Закінчилось доленосне засідання парламенту загальним фото на сходах будівлі Верховної Ради.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

інші статті автора