Брати-аристократи з підприємницьким талантом

В Києві є декілька будинків, що відомі, як “палаци барона Штейнгеля”. Ніякої містики немає, плутанина виникла тому, що в 1877 році в місті було 2 барони Штейнгелі: брати Максим та Рудольф.

Максим Штейнгель приїхав до Києва з Естляндії. І одразу ж придбав будинок за адресою вул. Ярославів Вал,3. Там він почав продавати вино власного виробництва. До речі, будівлю побудував відомий архітектор Олександр Шиле. Цей магазин був відомий на весь Київ. Можливо тому будинок поруч (замок лицаря) почали називати палацом Штейнгеля. Справи йшли добре, торгівля процвітала. Проте Максим Васильович почував себе тісно в рамках одного виду бізнесу.

В 1885 році він створив на вулиці Антоновича фірму під назвою “Російська фабрика металевих рушників”. На підприємстві працювало півсотні людей. Щорічно компанія випускала тисячі квадратних метрів решіток із дроту, металевих матраців, сита і т.д. Варто сказати, щорічний оборот фірми Максима Штейнгеля складав 35-40 тисяч рублів. Пізніше барон передав свою фабрику під егіду заводу “Ленінська кухня”. Проте ще довго в місті підприємство називали “заводом Штейнгеля”.

Після продажі металевого бізнесу Максим не довго нудьгував. Він став співвласником та членом правління акціонерного товариства Юзефівсько-Миколаївського цукорного заводу. Підприємство знаходилось в селі Юзефівка (зараз Йосипівка Вінницька обл). До речі, під кермом Максима Штейнгеля підприємство процвітало. Варто зазначити, що умови праці на заводі були одними з найкращих в державі. Робітники мали свої будинки. Для них була створена лікарня.
А збори акціонерів відбувались в маєтку підприємця на вул. Ярославів Вал.

Молодший брат Максима Рудольф теж увійшов в історію Києва. Він обрав для себе професію інженера. Закінчив з відзнакою інститут шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі. Довгий час Рудольф працював на залізниці як найманий працівник. Він брав участь в створенні шляхів сполучення по всій Російській імперії.
В 1872 році барону Штейнгелю вдалось витягнути щасливий білет. Він отримав від держави право на будівництво Ростово-Владикавказької залізниці з прокладанням гілки до Новоросійська та облаштування там комерційного порту. Ця посада обіцяла великі прибутки. Після виконання роботи Вітте назвав Рудольфа Штейнгеля “маленьким залізничним королем”.

Інженер за прикладом старшого брата придбав собі нерухомість в Києві. Його палац з англійським парком знаходився за адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 27. Проте таланти Рудольфа не обмежувались лише прокладанням залізничних шляхів. В 1880 році він став володарем маєтку “Хуторок” недалеко від міста Армавір. Там займався скотарством та виноробством.

В Києві він випустив книгу, в якій виклав власну теорію оптимальних вітродвигунів.

Коштом подружжя Штейнгелів утримувалась особливе відділення при акушерській клініці на 10 койко місць.

До речі, саме Рудольф Васильович відкрив Києву генія Городецького. Після смерті дружини він замовив молодому архітектору усипальницю на кладовищі “Аскольдова могила”. Пізніше поряд з дружиною поховали і самого барона.

На жаль подивитись на перший витвір Владислава Городецького в місті Києві не можна. В 1930 році склеп розібрали. Вишукану оградку, за чутками, забрав один із високопоставлених партійців щоб прикрасити власний маєток.

Автор: Марина Пєтушкова 

для Київ Інформ