Лиса Гора. Міфи та історія

У столиці  існує багато місць, про цікаву історію яких мало хто здогадується

Київ складається з десяти адміністративних одиниць — районів. Кожен із них – розміром із невеличке місто. Райони мають свою історію, традиції, цікаві місця. Але про це не знають, забули або не здогадуються не те, що гості столиці, а й чимало місцевих мешканців.

«Каштан  NEWS» вирішив розповісти й нагадати про цікаві факти київських районів. Минулого разу ми розповідали про місцевість під назвою Мишоловка, Звіринець, Батиєва гора. Сьогодні мова піде про Лису гору.

Розташування та історія

Лиса гора –  це історична місцевість, яка розташована в Голосіївському районі Києва. Вона була відома за часів Київської Русі, з її  дохристиянської епохи, та  є однією з шістьох київських «лисих гір». Гора розташована на південний захід від Видубичів,  на правому березі річки Либідь, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою горою та  займає площу від 119 до 137 гектарів.

Лиса гора є найціннішою  місцевістю Києва. Адже вона поєднує високу природну та історико-культурну цінність. Зокрема, в урочищі Лисої гори археологи  розкопали  поселення трипільської культури: знайдено  залишки житла, уламки глиняного посуду з розписом, голову глиняної жіночої фігурки, мушлі.

У ХІХ столітті Лиса гора стала одним з елементів фортифікаційних укріплень Києва, оскільки навколишня місцевість була розсічена мережею ярів, що ускладнювало б наступ противника на форт під час  облоги. Поряд  із фортом у долині Либіді розташовувалися казарми інженерних частин. Як нагадування про це — назва вулиці Саперно-Слобідська.

З 1906 року на північній частині гори встановили шибениці для виконання вироків над державними злочинцями. Засуджених  до страти  доставляли вранці з Косого капоніра, а після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині ще можна спостерігати вириті могили.

У часи Другої світової війни Лиса гора відігравала оборонну роль у прикритті Дарницького залізничного мосту.

Після війни територія Лисогірського форту знову належала до компетенції військового відомства. Тут розташували артилерійські склади Київського військового округу.

У 70-х роках минулого століття гора втратила стратегічну цінність, військових звідти  прибрали. А так званий об’єкт № 7, що раніше глушив радіосигнали, віддали під ретранслятор Міністерству зв’язку.

З 1982 року Лиса гора отримала статус «природного парку». Треба  зазначити, що ліс на Лисій горі нині є, мабуть, найбільшою пусткою серед лісопаркових зон Києва.

Чотири дуби та звірі

На Лисій горі розташовуються чотири  ботанічні пам’ятки природи віком 400-500 років. Це — дуб   Відун, що має висоту 20 м і охоплення 4,18 м.  Дуб Кожевникова висотою 30 м і в охопленні  5,6 м,  дуб  Тотлебена заввишки  30 м і охопленням  4,5 м. А  вік Ополченського  дубу  –  300 років.

На горі виявлено шість  видів флори та 15 видів фауни, які занесено до Червоної книги України.

Водночас поблизу Лисої гори знаходиться пам’ятка природи місцевого значення — природне русло річки Либідь.

Через таке розмаїття, переплетіння  природи та історії,  на цій місцевості  1982 року  було відкрито Природній парк «Лиса гора».

Культ і сучасність

За часів Київської Русі на Лисій горі існували капища, на яких проводили язичницькі обряди. Примітно, що тут  є долина, де нині  розміщено  велику статую Перуна, різних ідолів, місця для жертвоприношення та  для розпалювання вогнищ. У долині й сьогодні можна зустріти сучасних прихильників язичництва  та представників різних субкультур, що проводять тут свої обряди.

Саме через культовість Лиса гора багато століть вважається містичною. Наприклад, подейкують, що на ній збираються відьми та влаштовують свої шабаші. Взагалі вважається, що гора має погану енергетику  і на ній живе різна нечисть.

Також розповідають, що за часів радянської влади в Лисій горі було побудовано підземний завод, у приміщенні  якого  під час окупації Києва  нацисти розстрілювали  людей.

У окупантів на Лисій горі життя  також не було спокійним: ті, хто вижили,  розповідали, що там  постійно виникали якість містичні дива.

Сьогодні по периметру  гори збереглися вісім підземних тунелів, викладених із цегли. Оскільки тривалий час гора перебувала під контролем  військових, то й користувалися тунелями саме вони. Також у деяких місцях можна побачити  залишки солдатських траншей.

Проте, крім старих траншей, часто зустрічаються й нові, що свідчить про діяльність так званих «чорних археологів», які намагаються знайти і відкопати якісь артефакти. І це робиться, незважаючи на попередження рятувальників про небезпеку натрапити на вибухонебезпечні предмети, яких на горі виявляють чимало.

Гуляючи горою, можна натрапити на… записки, які просто на землі залишають відвідувачі. В них містяться різні прохання-побажання до невідомих сил.

Головним об’єктом Лисої гори є святилище стародавніх слов’ян. Воно складається із воріт і чотирьох квадратів, які виконані зі стовбурів дерев і мають назву святовидів. У середині розміщено жертовний камінь і статую дерев’яного Перуна —  головного бога стародавніх слов’ян. Статуя має чотири голови, кожна з яких дивиться у різні сторони  світу. Перуна час від часу хтось намагається знищити, але віряни-язичники його так само методично відновлюють.

За словами місцевих мешканців, які живуть поблизу гори,  не можна сказати, що цю  місцевість відвідують лише  люди якоїсь однієї віри. Сюди навіть приїжджають іноземці.

Гора і масове поховання

Торік  у когось з не дуже далекоглядних і обізнаних  можновладців виникла ідея створити саме на Лисій горі меморіальне військове кладовище. Однак  на цю ініціативу відразу відреагували кияни  петицією до місцевої влади з вимогою не допустити подібного розвитку подій. На щастя, Лису гору вдалося відстояти. Принаймні, поки що.

Як дістатися до Лисої гори

Якщо вас зацікавила Лиса  гора,  ви  хочете  потрапити туди, щоб побачити все на власні очі, тоді до ваших послуг метро до станції «Видубичі», автобуси маршрутів № 1, 20, 22, 54, маршрутки № 212, 491, 38, 310, 309, 457 або приватний транспорт за допомогою навігатора.

Однак, вирушаючи в  подорож на Лису гору, треба пам’ятати, що ця місцевість має дуже багато стежок, спусків та підйомів. А отже вам, певно, не вистачить  дня, аби дослідити її.

Євген ДЕМ’ЯНОВ

ФОТО З ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ