Як в дореволюційному Києві землю продавали

Соцмережі гудуть. Люди обговорюють зняття мораторію на продаж землі. Хтось вважає це зрадою, інші – кроком вперед. Пропонуємо відволіктись трошки, і почитати про Земельний Банк, що працював в Києві наприкінці 19 на початку 20 століття. Тоді ж землю теж продавали.

Уявіть собі 1885 рік. Тоді і був виданий указ про створення «Державного дворянського земельного банку». Чому саме тоді? У 1861 році в Російській імперії указом імператора Олександра II було скасоване кріпацтво. Цей указ насправді змінив багато в чому життя багатьох верств населення, і колишніх кріпаків, і поміщиків.

Землевласникам потрібно було швидко реагувати на зміну ситуації, перебудовувати свої господарства, щоб конкурувати в ринкових умовах. Далеко не всі змогли це зробити. Колишні феодали продовжували експлуатувати селян, ставлячи їм кабальні умови оренди земельних ділянок. Цей шлях не вів до успіху. І за 20 років після скасування кріпосного права багато поміщиків просто збанкрутували, вони не могли вести той розкішний спосіб життя, до якого звикли. Петро Столипін навіть придумав для них термін «благородні злидарі». В Російській імперії вирішили підтримати бідолах, тож був створений Земельний банк. Там можна було закласти своє майно під 5,5%, а згодом під 3,5% річних. Виплатити позику потрібно було за 66 років. Якщо ж клієнт банку не міг цього робити, його маєток продавали.

Також він став у пригоді дворянам, що зуміли стати підприємцями-аграріями. Вони брали в банку дешеві кредити та могли купувати нові ділянки землі. В Києві цей заклад почав працювати в 1894 році.

З 1882 року в місті також працював Державний Селянський земельний банк. Як видно з назви, основними його клієнтами були саме селяни, або громади, що бажали стати власниками землі.

Банк надавав іпотечні кредити. Всі бажаючі могли придбати ділянку, сплачуючи до 7,5 % річних, строк погашення кредиту становив до 36 років. Цікаво, що ця фінансова установа брала на себе всі обов`язки посередника. Тобто селянину не потрібно було брати гроші, їхати до власника ділянки, складати договір і таке інше. Банк сам оформлював угоду, і вже передавав своїм клієнтам потрібні документи.

Тобто в кінці 19 століття в Києві працювало два банки, що допомагали здійснювати операції з землею. В них було одна ключова відмінність. Дворянський земельний банк працював з тими, хто вже мав землю. А Селянський – з тими, хто хотів її придбати.

Спершу більш популярним був саме Дворянський банк. Але згодом, на початку 20 століття в лідери вирвався Селянський.

Київські відділення обидвох цих фінансовий установ знаходились в одній будівлі.

На вулиці Володимирській, 10 у 1911 році архітектор Олександр Кобельов на замовлення саме Дворянського земельного банку збудував красиву трьох-поверхову будівлю. Вона була при крашена кутовою вежею та двома фронтонами.

Споруда мала Т-подібну форму, витягнуту вглибину ділянки. Головну роль відігравала велика операційна зала з двобічним освітленням, і трьома парами металевих колон. У фасадній частині дому були службові приміщення, а у тильній – квартири працівників.

Фасад дому пишно прикрашений, барельєфами, майоліковими вставками фризу.

Зліва розташована в`їзна брама у формі арки.

У 1914 році в будівлю переїхав і Селянський земельний банк. Тож в красивій будівлі на початку Володимирської вулиці і селяни, і дворяни і підприємці вирішували свої земельні питання.

У 1917 році продаж землі в Україні припинився, обидва банки були ліквідовані декретом Раднаркому.

У 1953 році був надбудований додатковий поверх, ціною знищення одного фронтону.

Пізніше там був Центральний телеграф міста Київ. Зараз будівля належить компанії «Укртелеком».

До речі, на фасаді знаходиться дуже цікавий годинник, що одночасно показує, який час у 60 містах світу.

Автор: Марина Пєтушкова