Таємниці найкрасивішої станції київського метро

Станція метро «Золоті ворота» особлива. Вона не схожа на жодну іншу. Насправді, це своєрідний символ київського метро.

Безперечна краса «Золотих воріт» це не лише суб`єктивна думка автора. Ця станція у 2011 була внесена до переліку 15 найгарніших у світі за версією видання BootsnAll. А у 2013 газета The Daily Telegraph внесла її до списку 22 найгарніших станцій метро у Європі.

За своєю конструкцією станція є колонною три склепінною глибокого закладення з острівною платформою. Якщо простіше, то до «Золотих воріт» досить довго спускатись на двох ескалаторах, вона має три підземні зали і рейки розміщені обабіч платформи.

Станція була відкрита 31 грудня 1989 року, тож в останній день 2019 їй виповниться 30 років. Вона була створена в рамках першої черги Сирецько-Печерської лінії. Окрім «Золотих воріт» були відкриті «Палац спорту» на «Мечникова», зараз «Кловська».  Але саме ця станція стала першою на зеленій лінії київського метрополітену.

Перший проект оздоблення «Золотих воріт» був набагато стриманішим, лаконічнішим. Це повинна була бути просто ще одна станція в білих тонах. Безлика, утилітарна. Її розробляв московський Метрогіпротранс.

Почались будівельні роботи. Вже були прокладені тунелі, побудована платформа, поставлені ескалатори. Час було починати роботи по оздобленню.

Головним архітектором Києва був Микола Жаріков. За півроку до відкриття станції він вирішив перевірити, як просуваються роботи. Жарікову категорично не сподобався дизайн станції в самому серці старого Києва. Він зупинив оздоблювальні роботи в терміново викликав до себе Вадима Жежеріна. Той, до речі, був автором оздоблення станції Льва Толстого.

Жежерін отримав пропозицію, від якої не можна було відмовитись. Микола Жаріков запропонував йому з батьком (теж архітектором) за тиждень створити новий проект дизайну станції. Ну як запропонував? Наголосив, що через відмову перестане розглядати інші проекти Жежеріна на архітектурних радах.

 

Вадим Борисович пристав на пропозицію. Декілька днів вони з батьком сперечались та сварились. Але в ході тих суперечок з`явились перші ескізи. Спершу, станцію було вирішено прикрасити лише орнаментами в давньоруському стилі.

Після погодження з міською владою, Жежеріни почали набирати команду. Вони запросили до себе художників Григорія Кореня та Володимира Федько. Вони й вирішили додати до оздоблення знакові персони з історії Києва та головні церкви. Це було не погоджено з партійним керівництвом. Архітектори йшли на великий ризик.

Мозаїку збирали не на станції, а у невеликій будівлі у дворі Київпроекту. Готову елементи зображень викладали в металеві ванночки, їх монтували в деталі на станції. До останнього поява київських князів на «Золотих воротах» була таємницею.

Коли прийшов час показувати результати роботи, на станцію прийшли перевіряючи на чолі з Миколою Лаврухіним (голова виконкому Київської міської ради). Ризик був виправданий. Всі були в захваті від такого красивого оздоблення станції.

Зали станції відокремлені між собою рядами могутніх колон. «Золоті ворота» є своєрідним часовим порталом, наочним підручником з історії Києва. Якщо йти від однієї арки до іншої, то можна прослідкувати як змінювалися  правителі міста.

• Сильвестр (кін. XI ст. ― поч. XII ст.) і Іларіон XII ст.
• Ізяслав Ярославович (1054-1078) і Всеволод Ярославович (1077-1093)
• Святополк Ізяславович (1093-1113) і Володимир Всеволодович (1113-1125)
• Петро Милоніг (XII ст.) і Мстислав Володимирович (1125-1132)
• Десятинна церква і Софійський собор
• Ярополк Володимирович (1132-1146) і Всеволод Ольгович (1139-1146)
• Церква Спаса на Берестові і Кирилівська церква
• Ізяслав Мстиславич (1146-1154) і Ростислав Мстиславич (1154-1167)
• Роман Ростиславич (1171-1176) і Святослав Всеволодович (1154-1194)
• Рюрик Ростиславич (1173-1210) і Мстислав Романович (1212-1223)
• Володимир Рюрикович (1223-1238) і Данило Романович (1238-1240)

 

До речі, на мозаїчному фризі у проміжному вестибюлі прямо над входом до ескалатора є напис «Слава Україні». Його погано видно, але якщо придивитись – то можна помітити. І це справжній героїзм. Бо зараз це горде гасло лунає звідусіль. А наприкінці 80-х років за нього можна було потрапити до в’язниці.

Цікаво, що верхній вестибюль станції знаходиться на першому поверсі старовинного будинку, Варто вийти з метро, як перед очима з`являються Золоті Ворота, затишний сквер з Терменівським фонтаном і одна з найстаріших вулиць Києва – Володимирська.

Трохи більше про саму станцію. Вона працює з 5:39 до 0:06, має код 314. Там можна зробити пересадку на червону лінію та станцію метро «Театральну».

Коли наступного разу будете бігти по справам і опинитись на «Золотих воротах», зупиніться, підніміть очі догори, роздивіться мозаїку, знайдіть українське гасло та насолодіться красою такої звичної, але такої чарівної станції метро.

Фото: tov-tob.livejournal.com, Вікіпедія