Фонтан “Слон”, що став жертвою “дружби народів”

Парк Хрещатик існує під різними назвами вже більш ніж століття. Там завжди любили відпочивати кияни і гості міста.

Починалось все з парку купецьких зборів, де була красива естрада, зручні лавки, статуї в античному стилі. А тепер там помпезна арка Дружби народів з не менш пропагандисткою велетенською скульптурою Дружби народів.

Але варто повернутись на 50 років назад, тоді на місці типових радянських скульптурних споруд стояв милий фонтан «Слон», який дуже любили дітлахи.

Коли більшовики захопили Київ, вони вирішили перетворити Сад купецьких зборів на Піонерський парк. Місце гарне, тим паче не так вже й багато змін було потрібно. Лише змінити одні символи на інші.

Проектом займались студенти Будівельного інституту, якими керував Заболотний. Колишні зимові павільйони були переобладнані для проведення дитячих занять, на початку парку на постаментах застигли урочисті піонери, і на флагштоках майоріли червоні радянські прапори.

Не вистачало лише фонтанів. Сергій Олександрович Фролов у 1936 році створив макет скульптури «Слон». Це, до речі, була його студентська робота. Фонтан зайняв місце дореволюційної статуї Аполлона.

Слоник стояв на задніх ногах, піднявши хобот доверху. З того хобота наверх бив 6-метровий струмінь води. З бортиків фонтана теж струменіла вода. А навколо рясно росли канни.

Слону вдалось пережити Другу світову війну, коли радянські підпільники підірвали Хрещатик та Городецького.

У важкий післявоєнний час слоник продовжував тішити дітлахів. В 70-х роках було вирішено поставити у парку скульптурну композицію, присвячену Переяславській раді, тобто, як тоді говорили, «дружбі народів». І симпатичному слонику не вистачило місця, його змінила помпезна Арка та два 6-метрових чоловіки зі стягом.

Ось так милий Слоник, що викликав радість у дітей та дорослих, пережив війну, став однією з перших в Києві жертв «дружби» України з Росією.

Сьогодні маленька бронзова копія слоника знаходиться біля арки. Вона була створена в рамках проекту «Шукай!».

Автор: Марина Пєтушкова

Для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора