Радянське вчора і патріотичне сьогодні Українського дому

Український дім це будівля в самому серці Києва. Сувора ззовні, монументальна, з нею пов’язано багато знакових подій не лише Києва, але й України.

Отже, почнемо спочатку. На місці Укрдому на в першій половині XIX століття стояв перший Міський театр, створений за проектом Андрія Меленського. Будівля була з дерева, тож не надто довговічною. Йшов час. Театр потрохи старів. Міська влада прийняла рішення його знести. Літом 1851 року там відбулась остання вистава.

На місці колишнього театру був побудований готель «Європа», який спроектував Беретті. Загалом площа виглядала дуже ефектно. Готель, будівля Купецьких зборів (Філармонія), Терменівський фонтан в центрі. Повз площу ходив електричний трамвай, недалеко був фунікулер.

В такому вигляді Європейська площа стояла досить довго. У 1978 році було вирішено побудувати там споруду, для Музею Леніна. Раніше він знаходився в Будинку Вчителя.
Це був масштабний проект, цілком в дусі Радянського Союзу.

Спершу були зруйновані старовинний готель «Європа» та загалом всі житлові будинки навколо. Розібрали лінію електричного трамваю. Зазвичай архітектори намагаються максимально використати природні умови місця будівництва, обіграти ландшафт. Але не в цьому випадку. Частину Володимирської гірки просто вирили, утворивши великий рівчак в центрі міста.

Проект створила група архітекторів Головкиївпроекту на чолі з Вадимом Гопкалою. В групі проектувальників були ще Вадим Гречина, Володимир Коломієць та Леонід Філенко.

А роботи виконувала команда Святошинського будівельного заводу. Роботи тривали протягом 4 роки, і пильно контролювались. Щотижня були нарада, де керівники звітували про хід робіт. Цікаво, що в Києві планів та креслень Укр дому немає. Вони зберігаються в Москві, в архіві Центрального музею Леніна.

Тим не менш, під час будівництва все ж було декілька неприємних сюрпризів. Коли був збудований каркас – в підвалах раптом виявили армію щурів. Санепідемслужба впоралась з цією неприємністю. Було замовлено декілька бочок пива. Щури, як виявилось, ласі до цього напою. Тож був приготований смертельний для тварин коктейль з пива от щурячої отрути. Цією сумішшю щедро окропили підвали, і щури зникли.

Фундаменти були винесені за межі будівлі. І це виявилось прорахунком архітекторів. Оскільки всі опади потрапляли прямісінько в нього, накопичувалась волога, внаслідок перепаду температур, в підвалах утворювався конденсат. А це не сприяє міцності будівлі.
Не була продумана система опалення, тож зимою досі зберігати Укрдім теплим досить дорого.

Тим не менш, будівлю створили. За оздоблення інтер’єрів відповідав архітектор А. Ігнащенко. Він залучив провідних на той час митців для створення дійсно помпезного та урочистого художнього оздоблення.

Гобелени центрального залу створили В.О. Мягков, А.В, Гайдамака та Л.В. Міщенко. Останній також розробив вітражі, якими прикрашений купол споруди.
Але головною прикрасою Музею Леніна повинна була бути велетенська статуя комуністичного вождя.

Її автором є скульптор Валентин Борисенко. На той час він очолював Спілку художників та займав посаду ректора Львівського інститут декоративного та прикладного мистецтва. Борисенко макет виконав у Львові, а безпосередньо скульптуру створив вже у Києві. Для роботи був використаний дуже коштовний, дорогий цільний шматок уральського мармуру, що добули у Полоцькому місце народженні.

На скульптурному комбінаті за макетом майстри створили велетенську, 5-метрову статую. Що правда для транспортування її розділили на дві частини. Мармурового Леніна перевозила військова техніка.
Для того, щоб перенести Леніна всередину використали металеві рейки. До купи статую зібрали вже безпосередньо у приміщенні Музею.
Валентин Борисенко також виконав всі барельєфи на фасаді.

Автори проекту Музею Леніна та його художнього оздоблення у 1985 році отримали Державну премію УРСР імені Шевченка.
Урочисте відкриття відбулось 26 травня 1982 року. Червону стрічку перерізав Щербицький.

Музей працював майже 11 років. Саме там приймали в жовтенята та піонери київських дітлахів. Там же знаходилась прокуратура та відділення міліції, що контролювало Хрещатик.

Після проголошення Незалежності України подальше існування Музею Леніна в центрі столиці було неможливим. Тож у 1992 році віце-прем’єр України з гуманітарних питань Микола Жулинський звернувся до новопризначеного прем’єра Леоніда Кучми з проханням перетворити Музей Леніна в Український Дім. Варто зазначити, що Леонід Данилович тільки но переїхав до Києва з Дніпра , він не знав, що то за будинок та де він знаходиться. Але він 2 квітня 1993 року підписав відповідний указ.
Знов закипіла робота. Архіви знесли до підвалів, коштовного 5-метрового Леніна розпиляли на шматки та вивезли на скульптурний комбінат, де статуя і була створена. Але дізнатись, що сталось із залишками мармурового вождя – неможливо.
Колишній музей став конгрес-центром.

Там відбувалось багато виставок, культурних подій, ярмарків, конференцій, форумів, церемоній. На 5-ти поверхах будівлі є експозиційні зали, велика концертна зала, 9 конференц-залів.

Під час Помаранчевої Революції саме Укрдім став штабом Віктора Ющенко.
У 2014 році під час Революції Гідності в будівлі знаходився резерв внутрішніх військ та «Беркуту». Коли з’явилась інформація, що влада збирається зачистити Грушевського, і атака почнеться з Українського дому, мітингувальники взяли будівлю в облогу. Були зведені барикади. Та в ніч з 25 на 26 січня відбувся штурм. О 4 годині ранку силовики залишили споруду. Згодом там був прес-центр Революції, пункт обігріву та прийому їжі.
Після Революції Гідності Український дім знов став майданчиком для проведення масових культурних заходів.

У 2019 році 6 президент України Володимир Зеленський запропонував перенести Адміністрацію Президента, і одним із головних варіантів став саме Укрдім.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

інші статті автора