Кияни, на початку XX століття, коли дивились на Андріївський узвіз, бачили круту вулицю, дерев`яні будинки та три куполи. Саме так, три. Один з них належав Андріївській церкві, а інші два – будинку купця Андрія Слинко. Його «Дім-терем» був справжньою окрасою вулиці.
Андрій Петрович Слинко був успішним підприємцем. Він народився у Ніжині в 1845 році. Отримавши середню освіту, почав займатись роздрібною торгівлею. Справа пішла, і згодом він переїхав до Києва. Чоловік мав декілька мануфактурних магазинів в самому центрі міста. Один з них був розташований на Думскій площі (зараз це кут Софійської вулиці) та на Хрещатику (на перехресті з Прорізною).
Згодом талановитий підприємець отримав звання «офіційного постачальника Двору Її Імператорської Величності Великої Княгині Олександри Петрівни». Княгиня у 1889 році заснувала в Києві Покровський жіночий монастир. І галантерею для нього постачав саме Андрій Петрович.
Але не на мануфактурі та галантереї Слинко заробив справжнє багатство. А на нерухомості. Родині належали будинки на вулиці Великій Васильківській, Басейній, Еспланадній, Січових Стрільців.
Сама ж родина підприємця мешкала в будинку №34 на Андріївському узвозі. Про нього і поговоримо.
У 1857 році володарем ділянки землі та маєтку був польський письменник Михайло Грабовський. Пізніше його викупила домовласниця Єфросинья Столяренко. Саме для неї у 1901 році в так званому «теремному» стилі збудували будинок інженер Микола Вишневський та архітектор Олександр Хойнацький. Споруда мала 6 поверхів, була розрахована на два дійсно розкішні під`їзди. Але головною особливістю були два куполи. Згідно з міськими легендами, ці куполи були оброблені листовим сріблом. Дім рясно декорований і всі прикраси споруди виконані за допомогою цегли, а не гіпсу, як було прийнято в той час. Тоді цей будинок був одним із найбільших в Києві.
Цікаво, що сама родина Слинко мешкала у затишному флігелі в дворі, який оточував фруктовий садок.
Після Жовтневого перевороту та окупації Києва більшовиками доля будинку та його володарів дещо змінилась. У травні 1919 року Андрій Петрович Слинко був розстріляний Київським НК і похований у загальній могилі на Лук`янівському кладовищі. Чоловікові на той час було 74 роки. Його перепоховали у серпні того ж року, коли місто взяла Добровольча армія та були розкопані загальні могили. А ось дружина Андрія Петровича Феодосія Петрівна лишилась мешкати в своїй квартирі. Однак лише завдяки протекції дочки своєї колишньої кухарки – та вдало вийшла заміж за червоного комісара. Щоправда, в своїй квартирі колишня володарка мешкала не сама. Будинок, як і багато інших на Андріївському узвозі, перетворився на комуналку.
Що ж до будинку, то він, з часом втратив свою головну прикрасу – ті два срібних куполи. Швидше за все, їх прибрали у 60-ті роки в ході боротьби з «архітектурними надлишками».
У 1960-ті роки в домі мешкав український письменник Григір Тютюнник. До цього часу збереглось вікно в його колишній квартирі. А всі інші замінені на металопластик. На фото це коричневе вікно над входом.
Зараз дім перефарбовано у жовтий колір, а на першому поверсі знаходяться театр-студія «Академія», художня галерея «Триптих» та кафе.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
У періоди, коли температура повітря перевищуватиме +28°C, на всіх в’їздах до столиці обмежуватимуть рух вантажівок.…
Чергове загострення українсько-польських відносин на тлі трактування історії та національної пам’яті позначилося дипломатичним сканалом. Президент…
Після офіційного відкриття переговорів про вступ до Євросоюзу подальший прогрес України та Молдови залежатиме від…
Сучасні дизайнерські меблі з різних стран, як правило, відображають різні дизайнерські традиції, культурні впливи та…
Київська область має унікальну та густу річкову мережу, де величні рівнинні артерії межують із мальовничими…
Сьогодні все більше людей усвідомлено ставляться до щоденних покупок. Важливим стає, скільки упаковки потрапляє у…