Замок Річарда – містичний будинок з “привидами” на Андріївському

Замок Річарда – одне із найбільш загадкових місць Києва. Нехай зараз, дивлячись на будівлю із сучасним ремонтом, важко уявити той містичний флер, що оточував його раніше. Проте були часи, коли містяни хотіли зруйнувати будинок із забобонного страху.

Замок стоїть на культовому Андріївському узвозі у підніжжя гори Уздихальниці. Володарем цієї ділянки землі на початку XX сторіччя був підрядник Дмитро Орлов. Це була непересічна людина. З однієї сторони, він палко бажав стати почесним громадянином Києва. Щоб досягти своєї мети, задумав побудувати оригінальний та знаковий будинок у Старому місті. Проте Орлов був не лише амбіційним, але й досить жадібним. Тож замість того, щоб замовити проект будівлі одному із київських архітекторів, він вкрав проект фасаду жилого будинку Міністерства внутрішніх справ в Санкт-Петербурзі.

Хабар у поліцейському відділку дозволив розпочати будівництво. Роботи почались у 1902 році під керівництвом техніка-будівельника А. Краусса. Будівля мала вигляд родового дворянського палацу із зубчатими стінами, вежами з гострими шпилями, закритою галереєю та сходами у внутрішній дворик. В 1904 році стався неприємний випадок. Пожежа охопила напівзбудований будинок. Кияни збігались подивитись на це видовище, та перешіптувались, що замок проклятий. Не дарма стоїть навпроти Лисої гори.

Підрядник Орлов звернувся за допомогою до цукрозаводчика Ігнатія Щеніовського. Той дав йому у борг 35 тисяч рублів. До 1904 року будівлю відновили. На фінальній стадії робіт виявилось, що підрядник не оформив дозвіл на будівництво. Йому довелось вирішувати проблеми з поліцією.

Тим не менш, у 1905 році середньовічний замок на Андріївському узвозі був готовий.
В будинку було декілька квартир для найму. Найменша, однокімнатна на першому поверсі вартувала 15 рублів в місяць. А на 4 поверсі знаходилось 11-ти кімнатне помешкання.

Здавалось би, Дмитро Орлов здійснив свою мету, і міг жити спокійним життям домовласника. Проте його доля склалась трагічно. У 1910 році він виграв тендер на виконання земляних робіт при будівництві частини Амурської залізниці. Чоловік поїхав на Далекий Схід. Він був застрелений біля Благовіщенська. В Києві у нього лишилась дружина, 5 дітей та будинок на Андріївському.

Варто зазначити, що раніше Орлов заклав дім Київському кредитному товариству. Умови були досить вигідні: строк складав 36 років під 7-9 % річних. Тим не менш, Лідія Орлова прийняла рішення продати будинок. 10 листопада 1911 року відбулись торги, родина Орлових перестала володіти будівлею.

Новою володаркою елітної нерухомості на Андріївському стала Марія Франк. Згодом будинок неодноразово перепродавали. У 1913 році – Анатолію Серебряннікову, а у 1917 – графу Павлу Урусову.

До речі, змінювались не лише домовладці, але й орендатори. Будинок мав погану славу. Мешканці скаржились на дивні та моторошні звуки. Містом ширились чутки про нечисту силу та привидів. Кияни навіть хотіли знести дивний дім. Замок Річарда було врятовано завдяки історику Степану Голубєву. Той одного разу знайшов у димарі шкарлупу від яйця та пляшки. Саме вони створювали ті потойбічні звуки, що так лякали мешканців.

приходом більшовиків статус будинку дещо змінився. З елітного житла, він став звичайною комуналкою. Колись багатокімнатні розкішні квартири були поділені за допомогою додаткових стін. Там де раніше мешкали заможні підприємці, вчені, художники – тепер отримали кімнати робітники та чиновники.

Тим не менш, будинок все одно був оточений особливою містичною аурою. Що приваблювало людей творчих професій. В Замку Річарда знаходились студії Івана Макушенко, Федора Балавенського, Григорія Дядченко, Фотія Красицького
До речі, саме тоді будинок отримав свою романтичну назву. Малим там грався письменник Віктор Некрасов. У 1967 році він написав історію, про те, як в дитинстві, граючись з друзями на подвір’ї будівлі, вони уявляли, що це замок короля Річарда з роману Вальтера Скотта «Айвенго».

Існує ще одна версія походження такої звучної назви. Мовляв, там протягом довгого часу мешкав торговець Річард Юрієвич. Його любили за те, що майстерно розповідав різноманітні історії. А під час Другої світової війни, Річард врятував багато євреїв, просто заховавши тих у підвалах замку. На його честь будинок і назвали.
Як би там не було, а комунальні квартири у Замку Річарда були до 1983 року. Потім їх розселили. І з того часу легендарний містичний дім стоїть пустим.

Його викупили іноземні інвестори, реставрували після кількох комунальних десятиліть. В будівлі планують зробити готель. На разі, він так і стоїть біля гори Уздихальниці, ставши одним із символів Андріївського узвозу.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора