Занедбаний Київ. Льодовий стадіон – скелет амбітного радянського проекту

В Радянському Союзі любили будувати масштабні, велетенські будівлі. Швидше – вище – сильніше. Це не лише спортивний девіз, алей ціла філософія, державна політика. Проте далеко не всі проекти були успішно реалізовані. І вже багато років в Києві пустує низка колись амбіційних, а зараз закинутих об’єктів. Одним із них є Льодовий стадіон на вулиці академіка Глушкова,9.

В середині 1970-х років Спорткомітет СРСР замовив проект критого стадіону в Києві. Там планувалось проводити тренування та ігри хокеїстів. Крім того, стадіон повинен був бути тренувальною базою для гімнастів, важкоатлетів, фехтувальників і лучників.
Архітекторами стали Г.Н Кислий, Е.Я. Кириченко, Ю.І. Сєрьогін. Загальна територія нового об’єкту склала 18 га. Проект передбачав трибуну для глядачів на 10 тисяч місць (з них 5 тисяч стоячих). Трибуна повинна була мати прямокутну форму з ажурними огорожами. На цокольному поверсі планували розмістити касовий вестибюль, адміністративні та технічні приміщення.

Приміщення для спортсменів повинні були знаходитись в окремому приміщенні. Покриття арени хотіли зробити синтетичним, по типу штучної трави. Це б дозволило протягом всього року проводити тренування та змагання з футболу, регбі та хокею на траві. Головна арена могла змінюватись залежно від потреб. Там планували проводити заняття з гімнастики, боксу, легкій та важкій атлетиці. Словом, Київ повинен був отримати обладнаний, сучасний спортивний комплекс.

Роботи почались в 1978 році. Звучали голосні заяви, обіцянки. Проте темпи будівництва були не настільки вражаючими. У 1986 році після аварії на ЧАЕС, фінансування проекту припинилось. Будівництво ледь жевріло. Ліквідація наслідків катастрофи була в пріоритеті.

Після розвалу СРСР роботи зупинились взагалі. Згідно з планами в 1993 році льодовий стадіон вже повинен був бути на фінальній стадії будівництва. Однак реальність була геть іншою. В 1996 році проект офіційно закрили, недобудова була закинута, а в’їзд на територію закрили.

На цьому історія покинутого радянського спортивного гіганта не закінчується. Замість хокеїстів, туди почали вчащати мисливці за кольоровими металами і мародери. До 2000 року винесли і продали все, що можна було. Вкрали не лише металеві конструкції, а й навіть відірвали плитку. Тоді нарешті київська влада доручила виділити охорону для об’єкта. Тоді льодовий стадіон представляв собою лише залізно бетонні конструкції під дахом.

В 2006 році міністр в справах сім’ї, молоді та спорту Ю. Павленко презентував проект «Олімпійського селища» вартістю 2 млрд гривень. В 2008 році навіть почали проводити певні роботи. Проте згодом проект заморозили.

У 2010 році ТОВ «Укрсоцбудінвест» взяв в оренду будівлю та прилеглу територію строком на 25 років. Там планувалось побудувати ТРЦ із спорткомплексом. В 2012 тодішній прем’єр – міністр Азаров теж обіцяв швидку реалізацію проекту. А у 2016 народний депутат Борис Береза пообіцяв повернути цю землю у власність киян. У 2017 році право оренди придбав бізнесмен Вагіф Алієв. Він також планує створити на базі спортивного об’єкта ТРЦ і спорткомплекс загальною площею 450 тисяч квадратних метрів.

У 2018 році в системі державних закупівель ProZorro оприлюднили проект щодо створення Національного тенісного центру на території «Льодового стадіону».

Доля велетенської недобудови досі остаточно не вирішена.

Автор: Марина Пєтушкова

Фото: Роман Пєтушков

Для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора