Історія київської аптеки довжиною в три століття

На затишній Притисько-Микільській вулиці на Подолі знаходиться невеличкий одноповерховий будиночок. Там немає вишуканого оздоблення фасаду, лише скромна вивіска «Аптека-музей» і цифри «1728». Проте, варто піднятись по драбинці, увійти всередину. А там чекає справжня подорож у часі. Оскільки, це найперша приватна аптека в Києві, і там напрочуд цікава експозиція.

Історія аптечної справи в Києві починається у 1715 році. Тоді губернатор князь Дмитро Голицин звернувся до Петра І з пропозицією побудувати в місті першу аптеку, де б працював лікар та фармацевт. Прохання було виконане. Проте на велике місто, яким Київ вже був тоді цього було недостатньо.
І через 13 років вже Петро II дозволив заснувати першу приватну аптеку німцю Йогану Гейтеру. Той, навчався фармакології у Москві, та був призваний у військо в Україну. Після служби він залишився в Києві, і на власні кошти вирішив відкрити фармацію.

У 1730 році, на Подолі між Фроловським та Петропавлівським монастирями з’явилась нова, приватна аптека. І, до речі, в неї не було конкурентів аж до 1770-х років. Гейтер помер у 1751 році. Тож фармація перейшла у володіння до його удови Анни. Проте, в ті часи жінки не мали права працювати в аптеці. Тож нова володарка передала управління 28-річному Георгу Бунге. Бізнес став сімейним, оскільки згодом Георг оженився з дочкою Анни від першого шлюбу Катериною Гейтер.

Сучасна фармацевтична справа вельми відрізняється від тої, що була в середині XIIX сторіччя. Аптекар повинен був не лише назначати та продавати ліки, а й виготовляти їх. В той час вони, в основному, складались із компонентів рослинного походження, рідше – тваринного. В музеї є зали, у яких демонструється важкий процес створення ліків, є приладдя, яким користувався фармацевт у своїй праці.
Асортимент аптеки Бунге був вельми широкий. Пілюлі, мазі, мікстури – там можна було придбати засоби від багатьох хвороб. Тим не менш, існувало два класи ліків: для бідноти та для багатих покупців. Вони відрізнялись за складом. Наприклад, мило могло складатись або із собачого жиру, або з оливкової олії. Відповідно відрізнялась вартість.

У 1770 році в Києві почалась епідемія чуми, від якої померло близько 6000 киян. Це страшна сторінка в історії міста. Загиблих ховали у великих братських могилах. Хворих відправляли в лазарет, де вони лежали всі разом у затхлих тісних кімнатах. Хворобу перемогла сувора зима 1771 року, після морозів епідемія потроху припинилась. Тоді захворів син Григорія Бунге Христиан-Георг. Він був епідеміологом, та брав активну участь у боротьбі з чумою. Хлопцю вдалось вижити, і пізніше він займався вихованням сиріт за міський кошт.
У 1779 році померла Анна Грюнінгер, і Григорій став одноосібним володарем аптеки. Тоді ж він отримав російське громадянство й у 1784 році був внесений у дворянську родову книгу Київської губернії. Після пожежі 1811 року будівля, хоча й постраждала, проте швидко була відновлена.
Георг мав велику родину: 8 синів та 4 дочки. Два сини померли малими, а інші продовжили батьківську справу. Згідно з заповітом, аптекою володіли сини Йоган-Фрідріх та Андрій. Також вони повинні були піклуватись про молодших братів. Йоган згодом заснував власну аптеку, тож спадок дістався Андрію.

Андрій Бунге, до речі, відомий не лише, як фармацевт, але і як ботанік. Він заснував на Куренівці ботанічний город, де вирощував лікарські рослини, та вивчав їх властивості. Пізніше він заснував у Києві завод, де виготовляв сині барвники для тканин із вовни. За це Андрій отримав особисту подяку від імператора Олександра І.
Маючи такі різносторонні інтереси, Андрій запросив свого друга фармацевта Івана Тецнера для допомоги в керуванні аптекою. Він повинен був відповідати за рецептурну частину та лабораторію. З часом Іван став повноцінним компаньйон. Пізніше внучка Георгія Бунге вийшла заміж за Тецнера. Після смерті Андрія Бунге фактично Іван Тецнер став володарем аптеки.

У 1831 році Тецнер помер, аптека перейшла у спадок до його удови. В 1833 році Єлизавета (удова) продала аптеку в розстрочку приятелю чоловіка Людвігу Ріхтеру. Але той через рік загинув, не встигнувши виплатити всю суму. Крапка в майже 100-річній історії фармації була поставлена 2 серпня 1835 року, коли аптеку купив провізор Єгор Аншпахов.
До 1970-го року багато разів будинок змінював і володарів, і своє призначення. Там були квартири, контори, магазини. А потім люди згадали, що ця будівля не просто має багатовікову історію, а що це перша приватна аптека в місті. Вона була відреставрована і у 1986 році відкрилась свої двері в якості аптеки-музею.

Музей складається з двох частин – невеликого флігеля та безпосередньо аптеки. Він має 12 залів, загальною площею 750 кв. м. Колекція нараховує більш ніж 50 000 експонатів. До уваги відвідувачів торговий зал, кабінет аптекаря XIX століття, зала фармацевта, аптечна лабораторія. У підвалі знаходяться кімнати, що в хронологічному порядку розповідають про історію аптечної справи.

Перша зала становить собою келію Києво-Печерської лаври. Далі – будиночок сільської знахарки. У наступній кімнаті відвідувач потрапляє в лабораторію середньовічного алхіміка. І нарешті є винний льох.
Сьогодні музей працює і як аптека, де можна придбати цілющі бальзами, чай та інші товари, зроблені вручну за старовинними рецептами.

Автор: Марина Пєтушкова 

для Київ Інформ