Олександр Кобелєв – від працівника залізниці до еліти київської архітектури

Історії життя видатних людей часто повні трагедій та страждань. Як кажуть: “Через тернії до зірок”. Проте є персона, яка повністю заперечує цей вислів. Життя Олександра Кобелєва це чудовий приклад того, що не обов`язково проходити через важкі випробування, щоб стати відомим та успішним.

Олександр народився 28 липня 1860 року в Царському селі, недалеко від Петербурга. Причому, ім`я йому дав хрещений, імператор Олександр II. Хлопець закінчив 3-тю військову гімназію в Санкт-Петербурзі. Пізніше за власним бажанням вступив до будівельного училища. На практику молодого студента відправили до Києва. Місто вразило та захопило юнака. Після закінчення вищого навчального закладу переїхав з родиною туди, куди його кликало серце. В Києві Олександр Кобелєв прожив 50 років до самої смерті, за його проектами у місті збудовано близько 250 будівель.

Після переїзду Олександр працював на залізниці на посаді молодшого інженера технічного відділення служби ремонту доріг та будівель. Першим великим замовленням в 1887 році став залізничний вокзал в Козятині. Ця будівля і досі якісно вирізняється з поміж типових вокзалів південно-західної залізниці.

Пізніше архітектор спроектував будинки дитячого притулку та хіміко-технологічної лабораторії у залізничній колонії міста Києва. В 1890 році приймав участь в розширенні київської станції в якості нештатного архітектора. З 1896 року працював на посаді керівника архітектурного бюро технічного відділення дорожної служби.
Проте культурний спадорк Олександра Кобелєва не обмежується лише проектами, пов`язаними із залізницею.

В 1890 році в співавторстві з В. Обремським Олександр спроектував будівлю Комерційного інституту. Споруда знаходиться на розі вул. Пирогова,9 та бульвару Шевченка. Зараз у ній розміщений Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова.

У 1902 році спільно з О. Вербицьким, архітектор почав будувати Київський банк на вул. Інститутській. Ця споруда і досі привертає увагу. Двоповерховий будинок виконаний в стилі італійських палаців часів Відродження. Зараз будинок має три поверху. Причому останній виглядає настільки органічно, ніби він був завжди. Спорудженням надбудови також керував Олександр Кобелєв в 1930 році.

В 1903 році за проектом архітектора було побудовано приміщення Земельного банку за адресою вул. Володимирська, 10.

В 1913 році на вулиці Тимофіївська (М. Коцюбинського,1) Олександр Васильович побудував будівлю Вищих жіночих курсів. Зараз там Міністерство надзвичайних ситуацій.

Цікаво, що свого будинку Олександр Кобелєв не мав. Він винаймав житло за на вул. Ярославів Вал, 31, та мешкав у державній квартирі викладачів при Політехнічному університеті.

З Політехом Олександра Васильовича пов`язувало багато. В 1898 році проводився закритий конкурс проектів комплексу Політехнічного інституту. Кобелєв зайняв друге місце, проте через два роки замінив переможця Ієроніма Кітнера в управлінні будівництвом. З 1899 року був викладачем в КПІ, а з 1912 року – професором. Тоді ж став деканом інженерно-будівничого відділення Київських політехнічних курсів. Він був дійсним членом Академії будівництва та архітектури. Написав працю в 6 томах “Загальна цивільна архітектура”.

В той же час у Києві жив та працював Владислав Городецький. Два талановитих архітектори в одному місті не ворогували, їх поєднувала міцна дружба. Одного разу друзі зібрались в театрі Соловцова (зараз це театр ім. Франка). Городецький похизувався, що придбав ділянку землі на Миколаївській вулиці та збирається побудувати там будинок. Кобелєв назвав його божевільним, мовби на цій ділянці неможливо побудувати будинок в принципі. Архітектори побились об заклад. Свідком став Леонотович. Рівно за два роки, на свій день народження, Городецький приймав гостей відомому Будинку з химерами. Кобелєв програв парі.

Після революції Кобелєв продовжував будувати, в основному в галузі промислової архітектури.
Архітектор помер в 1942 році. Його могила знаходиться на Лук`янівському кладовищі.

Автор: Марина Пєтушкова 

для Київ Інформ