Річниця стадіону: Історія знаменитого спортивного комплексу на Грушевського

Стадіон Лобановського 12 червня 2018 року святкує свою 85-ту річницю. Згадаємо як все починалось для футбольної арени.

На початку 20 століття на місці стадіону були теплиці Маріїнського палацу та популярне серед містян кафе “Шато-де-Флер”. Жителі міста розважались в кабаре, дивились вистави на відкритій сцені. Але заклад не пережив громадянської війни.

Тому в 20-ті роки Київська губернська рада товариства “Динамо” побудував на цьому місці декілька спортивних майданчиків, футбольне поле з дерев`янними роздягальнями, гімнастичне містечко, баскетбольний, волейбольний та гандбольний майданчики. Проте через декілька років динамовцям стало тісно. Тому було прийнято рішення про будівництво там великого, сучасного, зручного стадіону.

Проект було довірено архітекторам В. Осьмаку та В. Беспалому. За два роки спортивне поле з трибунами на 23 000 глядачів побудували.

12 червня 1933 року відбулась церемонія відкриття стадіону “Динамо”. Перший гол забив Микола Борисович Махиня у матчі між Києвом та Харьковом.

В 1936 з`явилась ефектна колонада. Спершу стадіон носив імена керівників НКВД Всеволода Балицького, а пізніше Миколи Єжова. Проте вони самі були репресовані, та стадіон отримав більш звичне ім`я – “Динамо”.

На стадіоні було зіграно багато тріумфальних матчів. Зокрема кияни перемогли збірну Туреччини з рахунком 9:1. У першому чемпіонаті Радянського Союз “Динамо” перемогло московське ЦБЧА з рахунком 3:1.

Після другої світової війни стадіон був зруйнований, довгий час там лежали нерозміновані міни. В 1956 році почалась реконструкція спортивної арени там почав проводити матчі дублюючий склад “Динамо”. Зокрема було встановлено дерев`яне табло, старі трибуни замінили, з`явився спортивний корпус з роздягальнями та душовими. Тепер матчі могло дивитись вже 20 000 глядачів.

 

Напередодні Олімпіади-80 перед Олімпійськими іграми у 1978 році почалось нове життя стадіону. Арену реконструювали, там проводили тренування олімпійські спортсмени. По вуглам встановлено чотири освітлювальні вишки, змонтовано електронне табло, відновили легкоатлетичну доріжку.

Після чергової реконструкції в 90-х роках “Динамо” став виключно футбольним стадіоном. Прибрали легкоатлетичні доріжки, збільшено до стандартних розмірів поле, капітально відремонтували трибуни. Зараз там знаходиться офіс “ФК “Динамо” Київ” та всі його служби. На території відкрито зручний фітнес-центр з басейном. Є відкрита автостоянка та підземний паркінг.

В травні 2002 року після смерті видатного тренера Валерія Лобановського, було прийнято рішення назвати стадіон на його честь. В 2003 році на території з`явився бронзовий пам`ятник Валерія Васильовича.