Який вигляд мав київський Святошин на початку 20 сторіччя: Архівні фото

Історична місцевість Києва під назвою Святошин, розташована за 10 км на захід від центру міста й виникла під народною назвою Святий ліс.

У мережі показали, як на початку минулого століття виглядало дачне селище з розвиненою інфраструктурою, збудоване на піщаних ґрунтах у лісовому хвойно-листяному масиві.

Сьогодні до складу історичної місцевості Святошин входять “Святошинські дачі”, житлові масиви Авіамістечко та Академмістечко, а також частина житлового масиву Біличі — 10-й мікрорайон Святошинського району в межах вулиць Чорнобильської, Прилужної, Миколи Ушакова та проспекту Перемоги та частина 8-го мікрорайону до вулиці Спартаківської.

В районі Святошин зразка 1911 року зявився навіть перший кінотеатр, який збудував Ріхард Штремер. Але відпочиваючі перш за все цінили спокій та тишу, отже кінотеатр власник був змушений перевезти в інший район- Біличі(фото не збереглося).

До початку ХХ ст. вулиці Святошино освітлювалися керосиномми ліхтарями. А з 1901 року з’явилося електричне освітлення.

Святошин майже одразу став елітним місцем – тут переважно або знімала, або з часом будували собі житло відомі та багаті люди. Це були міські голови, олігархи, професори, лікарі, підприємці. Тут проживали власник відомої друкарні (саме там було видано першодруки українських авторів, зокрема Тараса Шевченка, Марко Вовчок та інш., багато світської та релігійної літератури ) Григорій Корчак-Новицький, відомий київський кондитер, засновник цукеркової фабрики, хазяїн знаменитої кондитерської на Хрещатику Бернард-Оттон Семадені, Терещенко, медик, громадський і політичний діяч, київський міський голова в 1900—1906 рр. Василь Проценко, цукропромисловець, меценат і колекціонер О. Терещенко, родина піаніста Володимира Горовица, “ковбасний олігарх” Карл Бульон та інші.

Після совкового жовтневого перевороту найгарніші дачі націоналізували та розмітили в них різні заклади, як то лікарні, профспілки, табори для оздоровлення та відпочинку. На жаль, більшість дач-вілл, не збереглася. Те, що лишилося – лише мала частина.

До Святошино можна було доїхати або на трамваї або потягом. Тут свого часу утворився та розвинувся залізничний вузол який діє і сьогодні.