Лікарня-фортеця від лютеран в Києві

Уявіть собі лікарню. Державну, районну, що працює ще з радянських часів. Що ви побачили? Типову, безлику коробку, з рядами пластикових вікон, які вирізняються на запиленому фасаді, подвійні, важкі двері, під козирком. Так, такі медичні заклади дійсно можна часто зустріти в будь-якому місті. Але в Києві є одна лікарня, що схожа на фортецю, навіює асоціації з романами Вальтера Скота про рицарів, але аж ніяк не про звичайну району лікарню.

Мова йде про Республіканську клінічну лікарню МОЗ, більше відому в місті, як Лікарня водників. Вона знаходиться за адресою вул. В. Винниченко, 9.

У 1913 році лютеранська громада міста Києва звернулась до міської думи з проханням виділити місце для будівництва лікарні. Лютерани отримали ділянку між сучасними Обсерваторною та Гоголівською вулицями.

Проект розробив мюнхенський архітектор Кульман, а побудував Едуард Брадтман. Він відомий ще такими будівлями як Будинок вдови, що плаче, театром Соловцова (нині театр Франко), Гіпо палас, готель «Континенталь».

Будівництво Євангелічної лікарні велось за кошти німецької общини Києва. Їм вдалось зібрати 100 тисяч рублів, велетенська на ті часи сума.

Роботи просувались швидко, і вже наступного 1914 року лікарня почала працювати. Це була трьоповерхова будівля з трьома крилами і декором в стилі романо-готичної архітектури. Фасади були сірі, вежі та дах – під червоною черепицею.

Щоправда, працював медичний заклад не так як планувалось. Розпочалась Перша світова війна. В Євангелічній лікарні розгорнули військовий шпиталь для важкопоранених солдат та молодших офіцерів.

З приходом радянської влади, призначення німецької фортеці не змінилося. Лікарню дещо переобладнали. Вона могла вмістити 100 пацієнтів. Її передали відділу охорони здоров`я Південно-Західної залізниці.

У 1933 році з`явилась назва Лікарня водників. Тобто заклад почав обслуговувати працівників дніпровського басейну. Тоді ж там почав працювати видатний лікар Вадим Миколайович Іванов. Ван заснував в лікарні терапевтичну клініку. Вивчав фізіологію та патологію травлення, діагностику хвороб легенів та клінічну онкологію. Пізніше лікарню назвали його ім`ям: Київська центральна басейнова клінічна лікарня імені академіка В. М. Іванова, а на фасаді э меморіальна дошка.

У 1938 році почали розбудовувати лікарню, роботи завершились вже після Другої світової війни.

У 2000 році, коли «Укррічфлот» було приватизовано, лікарня змінила свою назву. Власне вона стала Республіканської клінічною лікарнею МОЗ України.

Там обслуговується сьогодні 30 000 пацієнтів.

Ось так, лютерани на початку XX століття збудували для Києва лікраню.

Автор: Марина Пєтушкова