Втрачений Київ: станція метро замість церкви Марії Магдалени

На місці станції метро «Політехнічний інститут» до 30-х років минулого століття стояла гарна та затишна церква Марії Магдалени.

Варто сказати, що у  XIX столітті сучасна Шулявка була за межею міста Києва. Урочистий вхід – дерев`яні тріумфальні ворота стояли на місці Повітрофлотського шляхопроводу, а на Площі Перемоги гомонів Євбаз.

Проте йшов час, місто бурхливо розвивалось, виникали нові райони. Шулявка поступово стала заселятись, там був відкритий завод Гретера та Криванека (сучасний Більшовик), заснували КПІ. Однак не було церков. Киянам, що мешкали в цьому районі для задоволення своїх релігійних потреб потрібно було йти або до Залізної церкви на Галицьку площу (площу Перемоги), або на перетин сучасних Жилянської та Великої Васильківської вулиць.

У 1883 році консисторія дозволила біля річки Либідь збудувати церкву на честь Марії Магдалени. Однак пройшло два роки, а будівельні роботи так і не почались. Причина була досить банальна – не вистачало грошей.

Питання вирішив київський міський голова Іван Толлі. Він у 1885 році написав такого листа до митрополита Київського та Галицького:

“Прихожане Златоустовской церкви, по малой вместимости своей приходской церкви, и жители предместья г. Киева Шулявки, по отдаленности от своей приходской церкви, испросили разрешения Вашего Высокопреосвященства построить новые каменные храмы: Златоустовские прихожане по Жандармской улице Лыбедского участка в честь Благовещения Пресвятой Богородицы, а жители Шулявки в своей местности. Сердечно сочувствуя благому намерению добрых горожан и имея в виду крайний недостаток денежных средств для построения обеих церквей, могущий задержать окончание их на долгое время, я желаю прийти на помощь православному населению названных двух приходов и поддержать в них христианское усердие в церковном благолепии. В сих видах я решился представить Вашему Архипастырскому мудрому вниманию следующие мои желания и предположения:

1) На построение Благовещенской церкви с двумя приделами в честь Св. Иоанна Предтечи Крестителя Господня и Святителя Николая Чудотворца, а также на устройство при этом храме церковно-приходского училища, долженствующего состоять в ведении духовенства, я жертвую из собственных моих средств 75000 руб., именно: на построение церкви, числом от 500 до 600 душ, – что совершенно достаточно для нужд той местности, – 50000 руб., на утварь церковную и ограду 10000 руб., на возведение дома для училища 15000 руб. <…>

2) Сумму, завещанную покойным г. Смеловым в количестве 18000 р., предназначенную Вашим Высокопреосвященством, по просьбе прихожан, на построение Благовещенской церкви, перечислить для построения церкви на Шулявке во имя Св. Равноапостольной Марии Магдалины – ангела Государыни Императрицы, с устройством придела во имя Св. Иоакима и Анны. Означенной выше суммы, при имеющихся уже в натуре готовых материалах, будет достаточно для осуществления проекта постройки, если таковая возведена будет сообразно действительной потребности, именно числом от 250 до 350 душ. На самое же перечисление этой суммы для постройки Шулявской церкви, если Ваше Высокопреосвященство на то соблаговолите, попечительство Благовещенской церкви изъявляет свое согласие».

Тож доля церкви була вирішена. Коли виникла нестача коштів допоміг Микола Терещенко.

Будівництвом церкви святої Марії Магдалени керував військовий інженер, полковник Вадим Катеринич. Він відмовився брати оплату за свою роботу, працював безкоштовно.

Вже через два роки після початку робіт церква була готова. Будівля була зведена з місцевої світло-жовтої цегли в «російсько-візантійському» стилі. На церковному кладовищі ховали вчених, що сприяли становленню Київського політехнічного інституту.

Кияни любили свою красиву, затишну церкву.

В Києві змінилась влада. Більшовики досить негативно ставились до релігійних споруд всіх конфесій. Якщо були знищені такі святині як Михайлівський собор та Церква Богородиці Пирогощі, то що можна казати про невелику церкву на околиці. Вона була приречена.

Протягом квітня-серпня 1935 року церква була розібрана. Причому паралельно з нею поряд будували школу. Могили вчених були перенесені на Лук`янівське кладовище. Восени 1935 року церква святої Марії Магдалени повністю припинила своє існування. Тепер там Ліцей №142, а поряд станція метро “Політехнічний інститут”.

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора