Михайло Врубель – божевільний геній, що намалював Богоматір з лицем коханої жінки

Михайло Врубель народився у родині російського офіцера в Омську. Проте саме Київ став містом, що зіграло головну роль в його житті. Там він зустрів фатальне кохання, зривався у вир важкої депресії, створив багато геніальних картин. Саме у цьому місті він почав замислюватись над образом свого «Демона». Пізніше Київ приніс художнику справжню любов та кохану дружину. І Київ остаточно зламав митця. На Байковому похований його єдиний син. Проте почнемо спочатку.

Від байдужого юриста до фанатичного художника

Михайло був сином офіцера. Він народився 5 березня 1856 року. В три роки його мати померла, батька одружився вдруге з піаністкою Єлизаветою Вессель. Всього в родині було 7 дітей. Це не казка в стилі Попелюшки, дитинство Михайла було спокійним та щасливим. Мачуха повністю замінила йому матір, навчила його любити мистецтво, розуміти музику та цінувати театр. Він з дитинства багато малював.

 

Однак, згідно з волею батьків, юнак вступив на юридичний факультет університету в Санкт-Петербурзі. Юриспруденції не вдалось захопити Врубеля. Так, він старанно навчався, опанував іноземні мови, навіть займався репетиторством. Михайло міг би стати непоганим юристом, одним із сотень подібних.
Але вступ до Академії мистецтв все змінив. Легковажний студент зник, на його місце прийшов палкий фанатик своєї справи.

Київський період художника

Саме Михайла Врубеля порекомендував київському мистецтвознавцю Адріану Прахову один із професорів академії Павло Чистяков. Завдання було цікавим – потрібно було розписати Кирилівську церкву.

Контракт передбачав написання 4 ікон за 76 днів. Оплата була 300 рублів за кожні 24 дні роботи. В 1884 році молодий Врубель приїхав до Києва, де почався його шлях до визнання. Він блискуче виконав замовлення. Фреска «Сходженння Святого Духа на апостолів» у Кирилівській церкві досі перехоплює подих. Причому, цікаво, що образи святих та апостолів Михайло писав із киян.

В апостолах можна впізнати археолога Гошкевича, історика Лебединцева, та самого замовника Адріана Прахова.

А ось «Богоматір з немовлям» написана з Емілії Прахової, в яку художник був закоханий. Маленький Ісус схожий на дочку Прахових Ольгу.
Професор Прахов чудово розумів, які почуття має Михайло до його дружини. Він відправив митця до Італії, придумавши тому заняття вивчати техніку мозаїки, що була необхідна для розпису Володимирського собору.

Цілий рік пробув Михайло Врубель закордоном. Але кохання не згасало, він малював Емілію по пам’яті. Повернувшись з Венеції він продовжував працювати та страждати від нерозділеного кохання. Ходили чутки, що він навіть робив пропозицію Емілії Праховій. Така поведінка художника викликала роздратування як у жінки, так і у Адріана Вікторовича.

В Києві Михайло Врубель переживає важку кризу, тоді він вперше починає замислюватись над образом Демона, що приніс йому всесвітню славу. Його товариш Костянтин Коровін згадував, що в той період Михайло часто різав собі руки ножем, щоб замінити душевний біль фізичним. Тим не менш, в місті митець виконує ще ряд робіт.
Врубель багато малює, проте це не приносить йому достатку. Часто він продавав свої картини за безцінь

, щоб купити їжу та одяг. Наприклад, для того, щоб розрахуватись з лихварем Дахновичем, художник намалював портрет його дочки. “Дівчинка на фоні персидського килима” зараз знаходиться в Київському музеї російського мистецтва.

А на картині “Портрет чоловіка” зображений київський меценат Іван Терещенко.
У 1886 році Прахов займався розписом Володимирського собору. Не дивлячись на всі складнощі, що були у його відносинах з Врубелем, він планував запропонувати тому ряд робіт. Михайло створив не менше шести варіантів «Надгробного плачу», однак Андріян Вікторович не прийняв їх. За його словами, для розписів Врубеля потрібен був окремий храм. Тим не менш він написав орнамент і «Дні творення» на одному з плафонів собору. В Києві Михайло не мав постійної роботи, вів напівжебрацький спосіб життя.

 

 

 

 

Демон

Найбільш відомою і неоднозначною роботою художника є картина «Демон, що сидить». Крім того, він створив цілий ряд картин з цим персонажем. Він виник в його уяві ще в період київської депресії.
У 1889 році художник переїхав в Москву за артисткою цирку, якою тоді захопився. В результаті він познайомився з меценатом Савою Мамонтовим. В Москві новий знайомий привів Врубеля в проект, заснований видавцем Петром Кончаловським. Планувалось видати ювілейну збірку творів М. Лермонтова. Крім Михайла, ілюстрації малювали ще 17 художників, серед яких були Рєпін, Шишкін, Пастернак.

 

Тоді Врубель вперше зобразив Демона, що прийшов на зустріч до Тамари в келії монастиря.
В той же час художник написав першу самостійну картину на ту ж тему – сидячого демона. Ця тема постійно була присутня в творчості митця. Остання картина серії була написана через 10 років після початку серії.

Щасливе подружжя

У 1889 році Врубель разом зі своїм товаришем Савою Мамонтовим поїхав до Петербурга. Меценат фінансував виставу «Гензель та Гретель». Художник з костюмів захворів, на його місце був запрошений Михайло Олександрович. Під час однієї з репетицій він почув чарівний голос. Пізніше він розшукав співачку, нею виявилась Надія Забела.

Вона була оперною примою, яку вчив співати сам Микола Лисенко.
Художник миттєво закохався і одразу ж зробив пропозицію співачці. Вони одружились влітку 1890 року. В душі Михайла Врубеля нарешті панував спокій та кохання. Він повністю розчинився у своїх почуттях до дружини, особисто вигадував костюми для виступів.

Подружжя оселилось в Харкові, де Надія працювала. Єдиною ложкою дьогтю в їх солодкому житті було те, що Михайло Врубель не мав в Харкові багато роботи і пара жила за кошт співачки.

Михайло та Надія багато подорожували. Жінка стала його музою, рятівницею. Шлюб тривав 13 років, і весь цей час Врубель плідно працював. Одним із найвідоміших полотен, створених художником у той період стала «Царівна Лебідь». Там він намалював в чарівному образі свою кохану дружину. У подружжя народився довгоочікуваний син Сама. Він мав мамині блакитні очі.

Трагічний кінець

На початку 1901 року У Врубеля погіршився зір, почався душевний розлад. Він пройшов курс лікування в психіатричній лікарні професора Сербського. Надія його не покидала, весь час підтримувала.
У 1903 році пара вирішила відвідати Київ. Під час мандрівки маленький Сава захворів на пневмонію та помер. Його могила знаходиться на Байковому кладовищі. Життя художника після цієї трагедії фактично закінчується. В нього починаються проблеми з психікою, безмежна депресія.

Він майже не спав, постійно перемальовував свої картини, настільки заслаб, що був вимушений їздити у кріслі. Тим не менш, у той період він створив дуже багато визначних картин, нарешті був визнаний критиками та мистецтвознавцями. Дружина була поряд.
Потім Михайло почав втрачати зір. Останні роки життя він провів фактично у світі своїх галюцинацій.
Михайло Врубель помер 1 квітня 1910 року. Йому було 54 роки.

Похований у Санкт-Петербурзі.
На похороні Олександр Блок сказав: «Он оставил нам своих Демонов, как заклинателей против лилового зла, против ночи. Перед тем, что Врубель и ему подобные приоткрывают человечеству раз в столетие, я умею лишь трепетать. Тех миров, которые видели они, мы не видим»

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора