Святошин. Буржуазне минуле одного із найбільших районів столиці

Святошин сьогодні це один з адміністративних районів Києва. Він має площу 110 квадратних кілометрів, а проживає там більш ніж 325 тисяч осіб. Офіційно він з’явився у 2001 році. Проте селище Святошин відоме киянам значно довше.

Історія Святошина

На початку XX сторіччя за рішенням губернської адміністрації Святошино стало дачним селищем міста Києва. Зручне місце розташування, пряме транспортне сполучення, близькість від міста – все це приваблювало місцеву буржуазію. Святошин став популярним. Дістатись туди можна було на трамваї, що ходив кожні півтори години від Тріумфальних воріт (стяли на перехресті Повітрофлотського проспекту та проспекту Перемоги).
Землі там здавались в оренду на 99 років, за ділянку треба було платити 200 рублів на сезон. Святошино було не занедбаною глушиною. Там була вельми розвинена інфраструктура. Працювали магазини, кав’ярні, їдальні, гідропатична лікарня, пошта, телеграф, бібліотека Товариства тверезості, комерційне училище Долинської. У 1911 році там з’явився кінотеатр «Екран», приміщення якого збереглось донині.
У свій час заміські будинки там мали Терещенко, Семадені, Проценко, Корчак-Новинський.

Було створено Товариство благоустрою Святошина. У 1910 році в його складі було 123 учасники. В тому ж році на території сучасного заводу “Авіант” був Святошинський аеродром. Саме там Петро Нестеров вперше виконав “мертву петлю”.
У січні 1924 року Київ був поділений на 6 адміністративних районів, серед яких був і Рахівсько-Святошинський. У 1973 році було створено Ленінградський район. В його складі була територія Жовтневого, Радянського, Шевченківського районів, причому як жилі квартали, так і промислові підприємства і великі багатовікові ліси. На базі Ленінградського району у 2001 році утворився Святошинський.

Чому Святошин?

Звідки ж з’явилась така цікава, самобутня назва? Для того, щоб це дізнатись, потрібно заглибитись в глибину століть. У XII сторіччі жив князь Святослав, який був одним із претендентів на чернігівський князівський престол. Проте він не витримав конкуренції, і прийняв сан монаха у Печерський Лаврі. Йому дали ім’я Микола. Після того, як князь став монахом, він подарував монастирю велику суму грошей, жив простим, аскетичним життям.

Микола починав з самого низу, працював в келарні (виконував чорну роботу), а пізніше став монастирським воротарем. За добрі справи йому дозволили мати власну невелику келію та город. Монах отримав прізвисько Святоша. Став володіти хутором на Борщагівці. У 1142 році Великий князь Всеволод звернувся до монаха Миколи з проханням помирити братів у Чернігові. У 1143 році Микола Святоша помер, похований у печерах Київської Лаври. Після смерті був канонізований. А ділянка, де він мешкав, в народі була названа Святошино.

Святошинські дачі

З часів заміського селища до сьогодні залишилось декілька старовинних дач. За адресою проспект Перемоги 130/1 стоїть невеличкий, гарненький будиночок. Він має два поверхи, дерев’яний ганок, і балкон. Раніше там був заміський будинок з парком. Парк є і зараз, а у будинку знаходиться бюро технічної інвентаризації.
На вулиці Львівській під номером 80 стоїть гарний маєток. Колись ним володів Григорій Філіппов. Замість стелі був купол, фасад прикрашений скульптурами. Тепер там Святошинське відділення ДАІ.

Ось так колись невелике заміське селище для буржуазії стало частиною Києва. На Святошині багато що змінилось, але на вікові дерева та залишки старих будинків ще пам’ятають ті часи.

 

Автор: Марина Пєтушкова 

для ІНФОЛАЙФ

Інші статті автора