Що об’єднує хірурга Миколу Волковича, балетмейстера Сержа Ліфаря, одного з засновників урологічної школи в Україні Андроніка Чайку? Звісно, крім того, що все це віртуози у своїй справі. Цих людей об’єднує будинок, що знаходиться за адресою вулиця Тарасівська, 19/1.
Отже, уявіть кінець XIX століття, Паньківщина. У колись тихому, спокійному районі завирувало життя. З відкриттям у 1840-х роках Головного корпусу Київського Імператорського університету імені Святого Володимира, атмосфера у колишній околиці дуже змінилась. Там виник, так званий, Латинський квартал. По аналогії із французькою Сорбонною. В будинках на навколишніх вулицях почали винаймати житло студенти та професори університету. Не стала виключенням і Тарасівська вулиця.
Тоді ділянка на розі вулиць Тарасівської та Льва Толстого належала статському раднику Івану Кірієнко. Причому до неї входили і сучасні будинки № 17 та №17-б на вулиці Льва Толстого. Загальна площа складала 1008 квадратних сажнів (близько 4,5 тис. квадратних метрів). Там був великий садок на два флігелі. Крім жилих приміщень в садибі працював госпіталь для нижчих чинів.
Вже у 1888 році дім садиба була продана К. Забуському, а вже через три роки його сестри запланувала продати ділянку. Однак на таку велику садибу було важко знайти покупця, тож ділянку розділили на дві частини. Одну з них і придбав Абрам Меєр Бендерський. Згодом, у 1905 році новим власником будинку ділянки став професор Київського університету Микола Волкович.
Саме на початку XX століття колись одноповерхова Паньківщина кардинально почала змінюватись. Замість низьких садиб з великими садами виникали великі прибуткові будинки. Як тільки Волкович придбав ділянку, він замовив триповерховий прибутковий будинок І. Авгурову.
Трохи про те, ким був Микола Волкович. Це був талановитий хірург, вартий свого славетного вчителя Володимира Караваєва. Він викладав в університеті Святого Володимира, там же очолював хірургічну клініку. З 1893 року був завідуючим хірургічного відділення в Олександрівській лікарні. Волкович був серед тих медиків, що намагались в клініці лікаря Маковського врятувати Петра Столипіна.
Під час Першої світової війни Микола Маркіянович був представником Червоного Хреста, працював як на фронті, так і в тилу.
Будинок був вартий свого власника. Три поверхи, увінчані банею. Фасад прикрашали фронтони, що мали монограму власника, ліплення, вазони. У цьому будинку Микола Волкович у третій квартирі до самої смерті у 1928 році.
У дворі будинку з початку XX століття зберігся невеликий одноповерховий флігель. У 1914 році ним володіли Михайло Ліфар з дружиною Софією Марченко. Чоловік був чиновником в Департаменті водного та лісового господарства. Один з синів цього звичайного київського подружжя став всесвітньо відомими балетмейстером – Серж Ліфар це легенда світового балету. І з 1914 до 1917 року він жив у флігелі на Тарасівській в дворі будинку №19/1.
Однак повернімося до головного будинку. Зараз він має п’ять поверхів. Два верхніх були надбудовані у 1938 році на замовлення молочного заводу, який знаходився на Жилянській вулиці. До речі, той завод, був збудований у 1930 році за останнім словом техніки, проект консультували на Бергердорських заводах в Германії. У грудні 2009 року будівлі заводу знесли задля будівництва великого готельно-офісного комплексу. Будівництво досі не почалось.
Під час надбудови намагались відтворити наріжний фронтон третього поверху, але копія вийшла значно гіршою за оригінал.
Флігель родини Ліфарів у 1924 придбав генерал медичної служби Андронік Чайка. Він там мешкав до 1968 року.
Зараз в будинок на розі вулиці Тарасівської та Льва Толстого є жилим, багатоквартирним. Він має відреставрований фасад. Однак ще досі у під’їзді збереглись старовинні мармурові сходи, та плитка на першому поверсі.
Автор: Марина Пєтушкова
для ІНФОЛАЙФ
